Фото: Релігійно-інформаційна служба України
2 вересня в Успенській церкві Львова у часі архиєрейської св. Літургії, яка розпочнеться в 11:00, відбудеться прославлення ставропігійної чудотворної ікони Божої Матері «Одигітрія».
Про це повідомляє Релігійно-інформаційна служба України.
Як зазначається у повідомленні, у 2017 році конференція Львівського ставропігійного Братства св. ап. Андрія Первозванного звернулася до Архиєрейського собору УАПЦ, і той цього року прийняв рішення вшанувати ікону.
Як розповіли у Братстві, ця давня ікона, яка протягом віків дарувала зцілення від недуг і допомагала у вирішенні житейських бід і скорбот. Особливим чином вона прославилася у 1704 році, коли Львів, окупований шведською армією Карла ХІІ, сплачував контрибуцію. Тодішня польська влада поклала виконання своїх зобов’язань на українську громаду. Коли шведи забирали із церкви св. Євангеліє, чаші, хрести із дорогоцінними прикрасами, ікона Божої Матері почала плакати, і це настільки вплинуло на шведів-протестантів, що вони перестали здирати шати з ікон.
Як інформує «Духовна велич Львова», ікона Львівської Богородиці є одною з найцікавіших та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що даруючи свою Милість та Материнську опіку місту, Пресвята Богородиця Одигітрія упродовж всієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю усі традиційні громади Львова – православну, оскільки була написаною у традиції та зусиллями саме православного іконописця, католицьку, адже саме з часу освячення у Латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату, вірменську, оскільки упродовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали святиню. Символічним є і те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються православні та греко-католики, і Пресвята Богородиця навіть з музейної каплиці Львівської галереї мистецтв дарує милосердя зцілення усім, хто до неї приходить.
Уперше предметом зацікавлення громадськості та наукових досліджень ікона стала у контексті формування виставки вірменських пам’яток у Львові 1932 р. Польський дослідник Мечислав Ґембарович характеризував образ як ікону “візантинізуючої Мадонни”, перемальовану і створену бл. 1534 р. Датування пам’ятки опиралося на найдавніший запис на звороті ікони, який засвідчує її освячення Львівським латинським архієпископом Бернардом Вільчеком саме цього року. Інші зазначені на іконі дати – 1586 та 1671 рр., вказували на час “відновлень” – перемалювань зображення. На поєднання східних і західних елементів у пам’ятці саме 1534 р. вказував також і відомий польський мистецтвознавець Тадеуш Маньковський (1936 р.).
Після Другої світової війни ікона на певний період зникла з поля зору, і знову привернула увагу громадськості у 1984 р., коли була закуплена від приватної особи до фондів Львівської картинної галереї. За свідченням директора картинної галереї, відомого українського мистецтвознавця Бориса Возницького, приніс ікону в червні 1984 р. інженер Андрій Отко. З його слів, ікону в 40-х роках переховувала вчителька школи вірменок-бенедиктинок пані Станкевич. Після смерті вчительки ікона опинилася у її вихованки – Софії Блонської, матері А. Отка.
У відділі реставрації картинної галереї було розкрито первісний авторський живопис, який зберігся без суттєвих втрат, усунуто пізніші записи XVI і XVII ст. Відрізані зверху і знизу краї дошки вирішено не реконструювати, не поновлювалися втрати ґрунту, не робилося тонування. Для експонування ікони було виготовлено спеціальне обрамлення з мікрокліматом, що перешкоджав деформуванню основи. Головні реставраційні роботи виконав відомий фахівець Володимир Мокрій. Ікона Львівської Богородиці 1987 р. була показана на виставці та увійшла до каталогу новореставрованих творів мистецтва з датуванням, запропонованим Б. Возницьким – XIV ст.