«Нас просто повністю обстріляли – вісім куль в лобове скло. У нас була звичайна цивільна машина. Після обстрілу ми вже не могли самі вибратись з машини, тому військові нас забрали і доправили у місцевий шпиталь. На допомогу нам довелось чекати декілька годин», – ділиться пані Валентина.
Жінка одразу й не зрозуміла, яке поранення отримала. Втім, як і медики у місцевому польовому шпиталі, – зізнається чоловік Валентини – 68-річний Олександр. Повноцінно прооперувати жінку і стабілізувати її стан українські лікарі змогли лише увечері в іншому місті.
«Ми прикрили живіт, бо саме тут бачили поранення. Жінка лежала на спині, і ми не знали, що куля насправді пройшла через спину, а вийшла через живіт. У Гірському, у воєнному госпіталі, нам надали першу допомогу, але лише обробили рану спереді – бо ніхто не побачив, що є ще пробита спина. А вже потім у Бахмуті жінці зробили операцію», – розповів чоловік.
Найважче поранення отримала Валентина. Олександру ворожа куля травмувала стегно, а його сестра отримала осколкове поранення шиї. Їм також надали необхідну допомогу в місцевому госпіталі. Водій автівки теж постраждав, отримавши осколкові поранення.
Коли Бахмут почали обстрілювати, жінку з чоловіком довелось евакуювати до Львова. Вже тут, у Першому медоб’єднанні Львова, лікарі прооперували її повторно, адже під час обстеження виявили проблеми із хребтом. Зараз Валентина відновлює сили після операції, а її чоловіку медики ще надають відновну терапію після поранення у стегно.
Валентина зізнається, що внаслідок поранення вона втратила багато крові. Однак ні на мить не втрачала надії на одужання. Жінка вірить, що в її родині, як і в кожній українській родині, все налагодиться, бо за нами – правда і перемога.
До слова, за час війни до лікарень Львова евакуювали понад дві тисячі поранених українців, які стали жертвами російської агресії. Тут, у віддалених від прифронтової зони лікарнях, вони отримують подальше лікування і реабілітацію.