У Львові киянин Димшиц показав небачені раніше твори львів’янина Сельського

У Львові киянин Димшиц показав небачені раніше твори львів'янина Сельського

У Національному музеї ім. А. Шептицького у Львові відкрили виставку до 120–річчя від дня народження одного з найяскравіших українських живописців Романа Сельського.

Про це інформує Еспресо.Захід, пише Четверта студія.

84 твори Романа Сельського з приватної колекції відомого київського колекціонера, мистецтвознавця, академіка Едуарда Димшица склали зміст експозиції виставкового проєкту “Роман Сельський: приборкання кольору”, який відкрився у Національному музеї у Львові. Подія приурочена 120-літтю від дня народження митця, яке припадає на рік прийдешній. Виставка експонуватиметься три місяці – до 26 березня

Властиво, мова вже про третій проєкт, який Едуард Димшиц трохи більше, ніж за рік, базуючись на власній збірці, втілив разом з Національним музеєм ім. А. Шептицького у Львові. Попередніх два – представлення творчості Миколи Глущенка та Марії Приймаченко викликали потужне суспільне зацікавлення та широкий резонанс у ЗМІ. Організатори сподіваються, що твори класика українського колоризму, натхненника і рушія поступу львівської малярської школи ХХ століття Романа Сельського (який у радянські часи перетворивши своє помешкання на творчий осередок, де культивувалися цінності,що їх всіляко намагалася придушити тогочасна ідеологія) припадуть сучасникові до серця не менше. Тим більше, що вагома їх частина презентується вперше.

Як розповів Едуард Димшиц, перший твір Сельського у нього з’явився, коли йому було 25 років. Тоді якраз він працював над дисертацією про натюрморт в українському живописі ХХ століття, приїхав до Львова і отримав нагоду побувати в майстерні Романа Сельського. Художник тоді вже дуже хворів, але у візиті не відмовив. І в підсумку Едуард Димшиц несподівано для себе отримав у подарунок його олійну роботу. Вчинок, який тоді його – молодого аспіранта – потужно зворохобив і вразив.

“На мій погляд, переоцінити значення творчості Романа Сельського неможливо, – наголошує Едуард Димшиц. – Він є одним із найзнаменитіших майстрів образотворчості не лише на теренах галицького краю, але й у масштабах національної культури”. Рафінований художник, який є своєрідним містком між Україною, Польщею і Францією, дуже скромна і делікатна людина, з одного боку, а з іншого – яскрава особистість з виразними лідерськими якостями (недаремно очолював мистецьке об’єднання “Artes”, яскраво проявив себе в Асоціації Незалежних Українських митців (АНУМ), виховав велику плеяду яскравих художників) Роман Сельський залишив свої творчі експерименти в багатьох художніх напрямках. І навіть під тиском соцреалізму умудрився у своїх творах давати значно більше Парижа, аніж Москви.

І це не просто гучні слова. Адже поєднавши український поетичний світогляд, європейську естетику модернізму і глибинно-національне відчуття кольору, живлене апелюванням до барв давньоукраїнського іконопису й традиційного народного прикладного мистецтва, Роман Сельський став митцем, якого багато хто вважає засновником “школи українського колоризму”.

“Колір як основний інструмент і засіб утілення творчих задумів став невичерпним джерелом натхнення й уяви”, – підкреслила співкураторка проєкту, вчена секретарка Національного музею Ангеліна Забитівська.

“Роман Сельський не був декларативним адептом режиму, – написали в анотації до виставки. – Не малював “патріотичних” творів. Знаючи кілька іноземних мов, принципово не розмовляв російською. Завжди зі стриманою усмішкою говорив про нагороди. Оточений повагою і любов’ю, не мав потреби в офіційному визнанні. Провів лише дві персональні виставки (1975, 1983)

“На жаль, часто в Україні мали ситуацію, коли найкращі твори знакових митців залишали батьківщину, а їй зоставалися лише крихти, – розповідав Едуард Димшиц. – Збираючи роботи Сельського, я довідався, що левову частину з його творчого доробку 90-х років придбали поляки. Років кілька я думав, з якого боку до цієї теми підійти. А тоді зібрав небайдужих друзів та знайомих, і ми зробили польським збирачам пропозицію, від якої вони не змогли відмовитися. Відтак близько 300 робіт Романа Сельського повернулися в Україну”.

Важливо, що збудована хронологічно експозиція – далеко не весь Сельський у збірці Едуарда Димшица. Як наголосив колекціонер, його колекція творів цього митця принаймні удвічі більша. Але це чи не вперше він має нагоду так широко представити зібраний ним доробок цього митця. І представлений в 5 залах Роман Сельський – свого часу одна з центральних фігур у мистецтві місті – навіть для нього, котрий добре знає кожен запрезентований твір, заграв цілком новими барвами.

“Живемо в дуже непрогнозований час, – сказав Едуард Димшиц. – Планував робити проєкт в Українському домі у Києві, прилетіла ракета, побилися шиби, і директорка попросила цей проєкт зі зрозумілих причин перенести. Планували разом з директором Національного музею Ігорем Кожаном велику виставку Романа та Маргіт Сельських у Львові, але повномасштабна війна все змінила. “Приборкання кольору” – проєкт непланований. Але від того не менш цікавий”.

За словами директора Національного музею у Львові Ігора Кожана, виставка “Роман Сельський: приборкання кольору”- далеко не остання мистецька цікавинка, яку Едуард Димшиц готовий презентувати львів’янам. І Національний музей у Львові готовий надати для цього свої зазшсли.