У Львові історичне кладовище перетворюють на смітник (ФОТО)

На могили Янівського цвинтаря городяни викидають сміття. Адміністрація некрополю на звернення містян не реагує.

Як пише «Четверта студія», про це повідомляє на сторінці спільноти  «Варта Львова Varta Lviv» у ФБ Света Стротская.

Як зазначає автор допису, «Гаряча лінія міста Львова» у ФБ відмовила в публікації її звернення на своїй сторінці.

«Звертаюсь до вас, «Гаряча лінія Львова» відмовила в запиті. Янівський цвинтар, бабця якій років 90 прийшла до синочка, і це побачила. Звернення до адміністрації нічого не дало. Прошу допомогти, то що ми прибрали, нічого не дасть, треба забрати смітник, який стоїть на самій дитячий могилці. Допоможіть!», – зазначається у дописі.

Довідково. Янівський цвинтар — кладовище у Львові, другий найбільший (після Личаківського) за кількістю похованих тут історично значущих постатей некрополь міста. Відкритий у 1888 році. На цвинтарі поховані, зокрема генерал УГА Мирон Тарнавський, державний діяч Кость Левицький, громадсько-політична діячка Ольга Басараб, поет Богдан Ігор Антонич, а також понад тисячу вояків, що загинули у боях за Львів у листопаді 1918, і полонені з українсько-польської війни 1918—1919 років. Також — архієпископ Юзеф Більчевський, письменник Стефан Грабінський та інші.

Янівський цвинтар, заснований 1883 року – один із львівських цвинтарів, де поховані визначні українські та польські діячі. Сьогодні його площа становить близько 38 га, на його 68 полях поховано понад 200 тис. осіб. Тут розміщені численні гробівці, що мають високу мистецьку вартість, а також цивільні та військові поховання з Першої і Другої світових воєн, зокрема стрільців УГА, польських військових, гітлерівців, жертв Янівського концтабору 1941–1943 рр. У 1962 р. до цвинтаря приєднано територію розташованого поруч єврейського цвинтаря, заснованого ще у 1855 р. З 1980-х рр. Янівський цвинтар закритий для поховань через брак вільного місця.

Більшість пам’ятників на цвинтарі належать долоту майстрів з каменярських фірм О. Загурського, А. Круля, Л. Тировича, Г. Пер’є, Л. Ольшевського, Т. Івановича.

Коментарі