У Львові аграрії обговорили, як зберегти врожай соняшнику та сої

Посів соняшників, уражений білою гниллю

Соняшник на Львівщині входить до топ‑3 сільськогосподарських культур разом із соєю та кукурудзою. Оскільки аграрії роблять ставку на цю культуру, для області важливо мати прогнозовані результати врожаю. Це особливо актуально на тлі загального зниження урожайності соняшника по Україні на 14% порівняно з 2024 роком — найнижчого показника за останні чотири роки.

Про це пише Четверта студія.

Проблему врожайності обговорили у Львові під час конференції Re:farm, яка зібрала аграрних фахівців із різних регіонів України: агрономів, інженерів, директорів з виробництва й експертів агрокомпаній. Учасники дізналися про сучасні підходи до вирощування культур, управління виробництвом і ризики, які напряму впливають на врожайність.

Одна з небезпечних хвороб для сільськогосподарських культур — біла гниль. Вона може вражати понад 360 видів рослин і знищувати до 50% врожаю, особливо соняшника, сої та ріпаку.

Юлія Миронова, керівниця напряму розвитку органічного землеробства та біологізації інтенсивних технологій компанії BTU, у виступі під час конференції назвала збудника білої гнилі «троянським конем» українських полів.

«Збудник білої гнилі роками залишається в ґрунті та розвивається поступово, а перші ознаки хвороби часто непомітні. Проблема часто не в погоді, а в підходах до захисту: коли порушується сівозміна й застосування препаратів обмежується лише точковою обробкою, хвороба охоплює дедалі більші площі, і аграрії втрачають врожай та прибуток», — пояснила Юлія Миронова.

За її словами, неправильно підібрані препарати або ставка лише на хімічні складники не забезпечують довготривалого контролю над збудником білої гнилі, який може зберігатися в грунті від 3 до 5 років.

Юлія Миронова, фітопатологиня BTU

В умовах посилених вимог ЄС до якості й безпечності сільськогосподарської продукції аграріям треба відходити від моделі «більше хімії — більше захисту», і впроваджувати біологічні рішення. Вони не лише ефективно стримують розвиток хвороб на полі, а й відкривають можливості для виходу на європейський ринок.