Рік, що минув, був дуже складним для українців.
Попри це, більшість експертів вважає, що держава впоралася зі своїми зобов’язаннями в соціальній сфері.
Але що буде з виплатами у 2023 році?
Про очікування в соціальній сфері у 2023 році Соціальна інформаційна платформа поспілкувалася з народним депутатом Михайлом Цимбалюком, який є першим заступником голови комітету Верховної Ради з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів, пише Четверта студія.
— Чого очікувати в соціальній сфері у 2023 році: чи можуть бути затримки з виплатою пенсій та соціальних допомог?
— Не дивлячись на скрутність наповнення бюджету, у 2022 році держава виконала всі зобов’язання. Пенсії й інші соціальні допомоги були виплачені вчасно. А підтримка наших міжнародних партнерів, подальша співпраця з Міжнародним валютним фондом дає гарантію, що у 2023 році затримок з виплатами пенсій і соціальних допомог також не буде.
Але є інша проблема. Важливо переконати Кабінет Міністрів, щоб цього року ми провели індексацію пенсій, як це було зроблено у 2022 році. З цим зараз є проблема, бо в бюджеті на наступний рік ці кошти не закладені. Зараз триває фахова розмова між урядом, Пенсійним фондом і Верховною Радою. Зокрема, між нашим комітетом соціальної політики та комітетом з питань бюджету, щоб ми змогли хоча б наприкінці першого кварталу внести зміни до бюджету й закласти індексацію на рівень інфляції, яка у 2022-му навіть за скромними офіційними розрахунками була 30 %. Наступного року вона, на жаль, буде не меншою.
— У Мінсоцполітики обіцяли, що індексація пенсій у 2023 році буде. І вважалося, що гроші на це в бюджеті закладені. А ви кажете, що ні. У прикінцевих положеннях закону про бюджет прописано, що питання індексації цього року має вирішити Кабмін. Тобто вона може бути проведена не 1 березня й не в тих відсотках. Це так?
— На жаль, так. Тепер уже Кабінет Міністрів визначає, чи є кошти на індексацію. Це насправді ризик. Але щодо індексації — це наша принципова позиція. І я відчуваю по дискусії, що все-таки вдасться ці кошти знайти.
— Зараз знову багато говорять про накопичувальну пенсійну систему. Чи це на часі, і чи вона взагалі потрібна?
— Дискусія про накопичувальну пенсійну систему триває вже не один рік. Вона потрібна однозначно. Як альтернатива. Наші найближчі європейські сусіди (Польща, Чехія й інші) по-своєму переходили на накопичувальну систему. Але багато з них повернулись до солідарної. Тут є кілька факторів.
По-перше, держава спочатку має гарантувати солідарну систему.
По-друге, держава має гарантувати, що новостворені фонди накопичувальної системи будуть вправно працювати, і люди не втратять свої кошти, якщо вони збанкрутують чи розпадуться.
По-третє, держава має створити реальний фондовий ринок, щоб кошти накопичувальної системи працювали. Бо якщо вони просто лежатимуть, то інфляція їх з’їсть.
І нас турбує, що у відповідному законопроєкті пропонуються дуже великі витрати на адміністрування новоствореного фонду. Бо фактично пропонується створити ще один Пенсійний фонд.
Інша річ — добровільна система пенсійного страхування. Це недержавні пенсійні фонди, куди люди частково вкладають кошти. Але вона не настільки досконала. Там також немає куди вкладати кошти, окрім облігацій внутрішнього займу.
Через це, я вважаю, що на сьогодні немає підстав, щоб ми вже її запроваджували. Але на рівні фахівців така розмова може бути. Ми можемо підготувати законодавство й усе ж запровадити реформу після закінчення війни.
— У 2022 році держава ухвалила чимало рішень у сфері соціальної політики. Якими можуть бути наслідки? Як, наприклад, ставитеся до об’єднання Фонду соціального страхування та Пенсійного фонду?
— Я був категорично проти із самого початку. Хоча я розумію аргументацію уряду, що нині є дефіцит цього фонду. Державі доводилося доплачувати, коли йшлося про повернення коштів за лікарняні, регресні виплати тощо.
Але є інші питання. По-перше, одразу п’ять тисяч людей втрачають роботу, у тому числі люди з обмеженими можливостями, які там працювали. По-друге, частково обмежаться виплати по лікарняних і по регресниках — держава не бере на себе певні зобов’язання.
Як на мене, це не найкраща реформа, яка сьогодні проводиться в державі. Європа й міжнародні профспілки висловлюють свою негативну думку стосовно таких реформ. Якщо ми хочемо до європейської спільноти, то маємо також виконувати їхні правила гри, коли громадські організації, профспілки мають свою силу, з ними рахуються.