Тварини міста Лева: не ресурс та іграшки для людей

З початком повномасштабної війни фокус уваги зоозахисників та волонтерів здебільшого зосереджений на порятунку тварин з небезпечних ділянок країни. На деокупованих та прифронтових територіях, де тривають активні бойові дії, під загрозою постає не лише життя людей, а й вразливих тварин, що не здатні подбати про себе самостійно.

Від війни потерпають цілі екосистеми, порушується природний баланс флори та фауни. Наразі оцінити реальні втрати та кількість вимерлих видів остаточно неможливо, як і спробувати порахувати число тварин, що постраждали психологічно, адже необхідні десятки років профільних досліджень фахівців багатьох галузей.

       У той час у тилу не вщухають дискусії про адопцію та відповідальне ставлення до тварин.

      Адопція — це процес всебічного прийняття тварини, усвідомлення її базових біологічних потреб та реалізація здорового контакту з людиною, побудова довірливих взаємин. Прилаштування травмованих тварин та тих, що зазнали кривди потребує значно більших ресурсів, часу на оговтання та терпіння.

      У соціальних мережах активно ширяться скандали про неналежне утримання та знущання над домашніми тваринами. Можна сказати однозначно, що люди досі не мають чіткого уявлення про відповідальне ставлення до домашніх улюбленців.

        До прикладу, 2 листопада поліцейські знайшли відео в соціальній мережі, у якому маленька дівчинка розмальовує кошеня фломастерами. Батько дитини, у свою чергу, не зупиняв дії: продовжував знімати та зрештою опублікув. Зрештою на опікуна склали два адміністративні протоколи. А вже 24 листопада, рішення суду набуло чинності. Кошеня конфіскували у родини, а тата дитини зобов’язали виплатити штраф у розмірі 3400 гривень. Сьогодні кошеням опікується зооволонтерка Мілана Леванда, яка прилаштувала його серед інших своїх домашніх улюбленців. Кошенятко виявилось надзвичайно тактильним та лагідним, знайшло спільну мову з двома котами та собакою.

Активна зоозахисниця та голова ГО “Зелена Сила” Андріана Байло наголошує, що подібні прецеденти трапляються через людську недбалість, відсутність поваги до тварини та недостатню поінформованість щодо законодавчих норм України.

«У Великій Британії перший закон про захист тварин від жорсткого поводження був прийнятий у 1822 році, потім у Німеччині, Австрії. У Польщі перша організація, що займалась захистом тварин була відкрита у 1856 році. А в нас – лише у 2006 році. Це прірва понад століття. У них виросло не одне покоління, що чуйне та дбайливе до тварин”, – зауважує експертка. З її слів, ставлення до домашніх улюбленців передається у спадок. Сім’ї, що культивують у дітях повагу до навколишнього середовища — мають схильність продовжити цю традицію.

Зовсім недавно у листопаді цього року, дозволили відстріл тварин на Львівщині. Під загрозою вовки, лисиці, безпритульні коти та собаки, сірі ворони. Львівська обласна державна адміністрація спирається на “перевищення норми” тварин, мовляв, 3 лисиці на 1000 га це забагато, а від того невпинно росте рівень сказу. Від якого, як відомо, може постраждати сільськогосподарські тварини, так і люди. Дії, що спрямовані на винищення тварин, є протиправними. Вони розв’язують руки для браконьєрів, що прикриваються “благою” місією для суспільства, наживаючись на смертях тварин. Відстріл почався з 15 лютого 2025 року, а має закінчитись 1 березня 2026 року.

     “У нас нічим необгрунтована норма вбивства тварин. Європейська практика показує, що умертвіння не є ефективною протидією сказу, мають бути якісні вакцини. З 2018 по 2025 рік з бюджету виділено 3.2 млдр гривень на закупівлю вакцини, цьогоріч це понад 500 мільйонів.  Вакцина або неякісна, або вакцинування відбувається формально”, – наголошує Андріана Байло.

Нагадаємо, що в радянському союзі існувала антигуманна норма щодо винищення “зайвих” тварин, у тому числі лисиць, яких мало залишитись не більше ніж 0.05 на 1000 га.

      Тварина – це не іграшка, не засіб для розваги людей.

      Народжуючись, жодна тварина не дає згоди на власну експлуатацію в якості ресурсу, зокрема для розваг. Особливо для участі в цирку, де піддається агресивному дресируванню та покаранню за небажану поведінку. Керівники цирку з тваринами переслідують меркантильний інтерес, бажання наживи, нівелючи при тому базові потреби істоти — бути вільною. Як приклад, на Львівщині, у ведмежому притулку — “Домажир” є ведмеді, які мають стереопатію ( повторювальні рухи ). До прибуття в притулок, Оля та Юля жили декілька років у тісному фургоні. Протягом життя ведмедиці зазнавали експлуатації та утримання в клітці 1х1 метр, допоки їх з Київщини не врятували зооволонтери. 

    За словами менеджерки з маркетингу ведмежого притулку Ольги Федорів, ведмедиці вдаються до повторювальних рухів, коли починають стресувати. У наближених до природних умов, тварини мають змогу реабілітуватись від травм та прожити нове життя, без знущань та насилля.

      Нагадаємо, що з листопада 2021 року набув чинності закон № 2351, який підсилює кримінальну та адміністративну відповідальність за жорстоке ставлення до тварин. Правопорушникам загрожує від 1 до 3 років, а в окремих випадках від 5 до 8 років позбавлення волі. Заборонено не лише регулювати чисельність тварин біологічно обгрунтованими методами, а й надавати фотопослуги з тваринами, жебракувати разом з ними тощо.

      Разом з тим, у Львові існує ще один унікальний та безпечний притулок для найрізноманітніших тварин – “Домівка врятованих тварин”. Наразі в осередку близько 1500 тварин від котів і собак до лисиць, кур, кіз, єнотів, великих птахів та рукокрилих. З лютого 2022 року, команда працівників та волонтерів розширила свою діяльність, беручи на перетримку домашніх тварин, що постраждали внаслідок війни. Станом на 2025 рік врятовано понад 8000 тварин.

    Працівники простору зізнаються, що з початком повномасштабної війни багато людей залишали “тимчасово” тварин у притулку, щоб перетнути кордон, але, зрештою, не повертались за ними. Багатьом одразу довелось назавжди залишити тварин, адже не мали змоги поїхати разом.

    Окрім того, активісти займаються лікуванням поранених тварин, виїзними порятунками, адопцією, інформуванням щодо гуманного догляду за тваринами, шукають відповідальних господарів для тварин, проведенням розважальних заходів з волонтерською метою. З волонтерами вони їдуть у гарячі точки, аби врятувати якомога більше тварин. У тилу рятують тварин з рук агресивних власників та експлуататорів, що досі намагаються обходити закони України з метою збагачення. 

 Тварина – це не ресурс для збагачення, не аксесуар та не штучна здобич

Показовою історією є доля орлана-білохвіста на ім’я Галя. Більшу частину свого довгого життя її використовували як наживу, надавали комерційні фотопослуги у Харкові. Попередній власник птаха не міг вивезти її закордон, тому відправив її евакуаційним поїздом до Львова. Пташка провела 4 дні в закритому просторі, аби врешті дістатись до простору “Домівка врятованих тварин” . Наразі Галя пройшла курс лікування, оскільки роками вона зазнавала шкоди через неналежне утримання з часом оговтується та проживає у просторій клітці. 

     З сотень чорнобурих лисиць, яких вирощували для створення шуб та прикрас, у притулку залишилось 12. За словами одного одного із засновників осередку, Ореста Залипського : “Домівка – це єдина організація у місті, яка опікується лисичками, відгукується на їхній порятунок. Здебільшого вони потрапляють травмованими та не в змозі повернутися до природи”.

     Варто відзначити, що багатьох присутніх лисиць та інших хутрових звірів розводили на “притравочних” фермах, аби навчити собак полювати на здобич. Перед тим зайчикам, єнотам та лисицям зв’язували лапи, вибивали зуби, щоб вони не чинили супротиву.

    Тварина це не подарунок, це жива істота з власними потребами

     Як зауважує працівниця простору Андрус Марта, важливо не лише врятувати тварину від небезпеки або експлуатації, а знайти гідного власника. 

   “Ми не віддаємо тварин просто так, ми зобов’язані переконатися у відповідальності та щирості намірів потенційних власників. Заради цього ми проводимо зустріч, спілкуємось, інформуємо щодо правил відповідальної адопції, надаємо рекомендації та підтримуємо зв’язок”, – наголошує працівниця. 

    Процес адопції є серйозним кроком. Зоозахисники завжди повідомляють про можливі труднощі під час утримання. Категорично заборонено брати  тварину на “подарунок”, адже особа має тверезо усвідомлювати зону відповідальності за живу істоту. Незважаючи навіть на постійний приріст тварин у притулку та обмеженість ресурсів, діяльність простору спрямована на пошук свідомих людей для адопції, а не просто віддати тварину будь-куди.

    Від автора: коли я брав коментар у працівниці осередку, то спостерігав за тим, як група школярів разом з педагогами уважно знайомилися з тваринним світом. Вони прийшли не лише для розваги, а й для формування правильного ставлення до живих істот. На чолі з волонтеркою понад 30 дітей захопливо спостерігали за тваринами, дізнавалися про їхні особливості та умови життя. Задивлялися на чудернацького єнота, який догори-дригом пересувався у вольєрі , а подекуди нагадував домашнього кота. Дорослі влучно наголосили, що хоч єнот і здається бажаним для утримання вдома, та все ж він – екзотична тварина, має відмінні потреби від домашніх улюбленців. Найкомфортнішим для нього місцем є дика природа, а у випадках травматизації або тимчасової неспроможності жити самостійно — притулок.

Про додаток для підтримки врятованих тварин та волонтерство 

   Організація “Домівка врятованих тварин” створила перший в Україні мобільний додаток для всебічної підтримки тварин. Завдяки ньому, кожен охочий може долучитись до фінансового забезпечення обраної тварини ( узяти її під кураторство, споглядати за нею, підтримувати зв’язок ). Також користувачі отримують актуальні новини про тварин, можливі акції, заходи та отримують спеціальні нагороди за допомогу. 

 Окрім цього, організація активно залучає людей до волонтерства, надаючи змогу допомогти не лише коштами, а й необхідним ділом. До прикладу, можна взяти на прогулянку бажаного песика в парку або виконати певне корисне завдання. Також існує оригінальний мерч з продукцією організації, кошти з якого спрямовують на реабілітацію, забезпечення та утримання тварин.

Висновок

Життя кожної тварини є безумовною цінністю, незалежно від її походження, рідкості та зручності для людей. У взаємодії з людиною, тварини заслуговують на дбайливе ставлення та повагу. Від того й не можуть бути використані в якості речі, предмета розкоші чи засобу наживи. Натомість вони  дарують радість та користь людям.

Як, до прикладу, у львівському ДЮСШ “Буревісник”, де коні допомагають ветеранам та службовцям у реабілітації, необхідному відпочинку.

Буквально кожна тварина здатна принести позитивні емоції, розвинути почуття емпатії та справити яскраві враження на доброзичливих людей.

Дмитро Колос, ІВ Четверта студія

«Матеріал створено у межах участі в конкурсі «Співпростір», за підтримки ГО «Ю-Хартс Україна» та Kormotech»

Коментарі