У Львові діє чотири сервіси з прокату самокатів. Однак лише один з них сплачує тут податки. Решта наповнюють бюджети інших міст.
Про це розповіла депутатка Львівської міськради Тетяна Шевченко, пише Четверта студія.
“В плані безпеки це є небезпечно Взагалі вони не мають ні статусу пішохода, ні автомобіля, ні велосипеда. Вони їздять, де хочуть, – по тротуарах, по дорозі, по перехрестях. Часто водії самокатів не дотримуються правил дорожнього руху, не одягають на себе засоби захисту, шоломи, налокітники, наколінники. Я сама неодноразово бачила, як на самокатах їздять нетверезі люди чи малолітні діти. Це може в якийсь момент закінчитися дуже сумно”, – розповіла Тетяна Шевченко.
Її запит до Управління поліції у Львівській області перескерували до патрульної поліції Львова. У Верховній Раді із вересня 2020 року на голосування очікує законопроект про правове врегулювання таких засобів руху. Депутатський запит Тетяни Шевченко до ВРУ також поки без відповіді.
Депутатка розповіла, що у Львові є чотири підприємства, які займаються прокатом самокатів. Двоє з них зареєстровані в Одесі та Києві, а це означає, що податок вони сплачують саме у цих містах, а не у Львові. Ще двоє підприємців зареєстровані у Львові та у Жовкві. Підприємство із Жовкви у Львові сплачує ПДФО за трьох найманих працівників, у 2020 році це було 7000 гривень, а у 2021 році 2000 гривень. Єдиний підприємець, який зареєстрований у Львові, сплатив єдиний податок у 2020 році. За словами Тетяни Шевченко, це означає, що фактично місто не отримує за самокати ніяких коштів.
“Моя думка така, що поки не буде врегульоване питання із самокатами, вони не можуть безконтрольно отак літати по місту.
Друге, підприємці, які хочуть працювати і заробляти у Львові на цих самокатах та інших видах легкого електротранспорту, повинні сплатити будь-який інвестиційний внесок на розвиток міста, хоча б на утримання інфраструктури, тих же велодоріжок.
Окрім того вони мали б якимось чином відслідковувати, хто саме користується їхніми самокатами”, – наголосила Тетяна Шевченко.
Вона додала, що у цьому питанні є й третя складова – екологічна: акумулятори в цих засобах руху рано чи пізно сядуть, і їх потрібно утилізувати, а куди і як це робити, – незрозуміло.