Фото: “Духовна велич Львова”
У приміщенні курії Тернопільсько-Зборівської архиєпархії УГКЦ 18 лютого відбулася прес-конференція на тему перебування в Україні святої реліквії Тернового вінка Господа нашого Ісуса Христа. Архиєпископ і митрополит Тернопільсько-Зборівський Василій Семенюк повідомив про те, що унікальну реліквію, яка містить одну із колючок Тернового вінка Ісуса Христа, привезуть з абатства бенедектинців в Солем, що поблизу Парижа (Франція).
Про це повідомляє Департамент інформації УГКЦ.
Вона стане доступною для молитовного почитання у двох храмах: малій базиліці Зарваницької Матері Божої с. Зарваниця і відтак в архикатедральному соборі УГКЦ Тернополя.
Це вперше за сто років свята реліквія, яка є безмовною цінністю для всього християнського світу та зокрема французького народу, покине територію абатства і здійснить паломництво в Україну. Рада монахів абатства Святого Петра в Солем, відгукнувшись на прохання архиєпископа і митрополита Тернопільського-Зборівського Василія Семенюка, поблагословила паломництво реліквії для молитви за мир в Україні та зміцнення духу українського народу.
Графік перебування:
26 березня – початок молитовного вшанування реліквії, Марійський духовний центр «Зарваниця»: с. Зарваниця, Теребовлянський район, Тернопільська область 48148, Україна (від 26.03.2020 до 28.03.2020);
28 березня,15:00 – виїзд реліквії до архикатедрального собору м. Тернополя;
18:00 – зустріч реліквії та початок молитовного вшанування в архикатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці: м. Тернопіль, вул. Сагайдачного, 14, 46001 Україна (від 28.03.2020 до 03.04.2020);
2 квітня, 23:00 – завершення молитовного вшанування реліквії.
Довідкова інформація
Реліквія Корони Христового вінка є особливим символом страстей Ісуса Христа. Євангелія від Матея (Мт. 27, 29), Марка (Мр. 15, 17) та Івана (Ів. 19, 2) розповідають, що Ісусу римські солдати поклали на голову вінок з тернини. Солдати насміхалися над Ним, вклали в руки його тростину, одягнули в багряницю — свого роду «сатиричні» царські символи, били Його і плювали на нього, тому що Він не заперечував що є цар юдеїв (Мт. 27:11, Мр. 15:2, Лк. 23:3). Знахідка реліквій Страстей Христових – приписується святій Олені, матері імператора Костянтина, яка під час паломництва на Голгофу знайшла хрест та цвяхи розп’яття.
Перші відомості про терновий вінок – це ті, коли свята Олена пожертвувала колючки тернини в 323 р. Риму, приїжджаючи з Єрусалиму. Властиво, сама реліквія святої Корони зберігалася в Єрусалимі до четвертого століття. Присутність реліквії тут є потверджена також свідченням святого Паоліно з Ноли.
Відомо, що у 1204 році святу Корону тернового вінка Христового вшановували в Константинополі в каплиці Санта-Марія-дель-Фаро.
У першій половині дванадцятого століття Константинопольський імператор, Балдовино II, щоб покрити витрати на війну, отримав кредит у венеціанців, запропонувавши в заставу Корону тернового вінка. Після закінчення застави король Франції – Людовик IX, запропонував Балдовино II викуп за реліквію, яку таким чином перевезли б до Франції. Венеціанці неохоче приймали ідею випустити таку цінну реліквію з рук і після довгих переговорів вони домоглися перевезення на певний період часу Корони тернового вінка до Венеції, щоб місто користувалося благами, хоча і тимчасовими, від її присутності: захистом, прихильністю та престижем.
Врешті, реліквія Корони тернового вінка ГНІХ була перевезена до Парижа. Учасником урочистої покаянної процесії був сам король – святий Людовик ІХ. Король босоніж та одягнутий в покаяльну одежу передав святу реліквію в руки архиєпископа Парижа. У 1248 році святий Людовик зводить для реліквії Тернового вінка окрему каплицю, де її поміщають для зберігання та почитання.
На сьогодні реліквія святої Корони Тернового вінка Христового зберігається в соборі Паризької Божої Матері і має вигляд вінка без колючок тернини. Самі ж колючки тернини теж є реліквіями і зберігаються в різних абатствах, монастирях та санктуаріях. Одним із особливих місць зберігання частини реліквії Тернового вінка Христового є абатство бенедектинців в Солем, поблизу Парижа. Монастир заснований на початку ХІ століття як центр монашого життя. З 1236 року, ще до того, як святий Людовик ІХ перевіз цілісну Корону тернового вінка до Парижа, монастир зберігає в своєму абатстві надзвичайно цінну реліквію – колючку зі святої Корони тернового вінка ГНІХ.
Традиція говорить, що реліквія Тернового вінка була принесена в монастир Солем одним з хрестоносців названим Раулем (чи Рудольфом), котрий був членом сім’ї сеньйорів Саблеських і зробив дарунок цієї реліквії монастирю в Солем, заснованому в 1010 році предком Жефруа де Сабле. Ця реліквія Христових страстей була пильно збережена монахами протягом багатьох століть.
Згодом утворився звичай вшановувати її в понеділок по Пасці. В 1946 монахи вирішили зробити в їхній церкві монументальний ансамбль, який би репрезентував Христове покладення до гробу. Ці скульптури невимовної краси були спрямовані додати ще більшої цінності реліквії під час її урочистого виставлення.
В сучасну епоху вшанування реліквії не послабшало і люди, молячись перед нею, отримували від Бога потрібні ласки. В часи Французької революції монахи були вбиті, а всі цінні об’єкти конфісковані. Проте знайшлися троє вірних парафіян у Солем, які врятували реліквію, заховавши її, та передавши підпільному священнику, який переховувався на території парафії. Цей священник називався Пошар. Після закінчення гонінь, оскільки монсеньйор Лефевр, діючий парох Солему повернувся з вигнання в 1801 році, отець Пошар віддав йому реліквію, яка була збережена завдяки відданості вірних. Трохи пізніше, в 1833 році, в часи, коли Дом Ґрандер взявся відновлювати монастирське життя бенедиктинців у старому монастирі Святого Петра, парох Солему віддав цю цінну реліквію монахам. В 1859 році реліквія святої Корони тернового вінка була поміщена в новий реліквіарій і звичай урочисто виставляти її в світлий понеділок – відновився.
Оскільки антирелігійні закони Третьої республіки обмежували монахів, на початку висланих з монастиря, а потім і вигнаних до Англії, реліквія «переїхала» туди разом з ними. Від їхнього повернення в 1922 році і дотепер старовинне почитання реліквії в понеділок по Великодні продовжує охоплювати чисельних християн, які приходять до Солему.
Унікальною і знаковою подією є те, що вперше за сотні років свята реліквія законно покине територію абатства і здійснить паломництво в Україну, для почитання її вірними. Рада монахів абатства Святого Петра в Солем, відгукнувшись на прохання архиєпископа і митрополита Тернопільського-Зборівського Василія Семенюка, поблагословила паломництво реліквії в Україну для її молитовного почитання та вшанування. Особливою причиною такого паломництва стала потреба молитви за припинення війни в Україні та єдності християн.