ЦВК не зареєструвала кандидатури Парасюка, – ОПОРА. Фото: відкриті джерела.
Ситуація з Сєвєродонецьком і Лисичанськом у військовому плані повністю себе вичерпала. Як би важко не було, а було надзвичайно важко, всі поставлені завдання вищого керівництва були виконані. Далі не було ніякого сенсу утримувати цей «апендицит», який кожного дня міг завершитись оточенням.
Про це пише екс-нардеп Володимир Парасюк, інформує Четверта студія.
Те, що відбувалось на цьому напрямку, важко назвати бойовим зіткненням, більше підходять слова хаос і пекло. Але українські підрозділи навіть у незручному для себе становищі змогли нанести ворогу величезних втрат. росія за кожен сантиметр просування платила ріками крові своїх солдат. Командир однієї з наших груп разом з ще двома хлопцями, за два дні, знищили 10 одиниць ворожої техніки. Уявіть собі: троє людей на позиціях, на які безперервно повзуть танки і бмп. Згодом про це напишу.
Тут не було простих доріг чи позицій. Все масовано обстрілювалось і штурмувалось кожного дня. Авіація, артилерія всіх типів, фосфорні заряди, ракетні удари, тут було все і дуже багато. В книжках і фільмах такого не пишуть і не показують. Кожен, хто брав участь в цій кампанії, заслуговує на повагу і визнання. Прості хлопці і дівчата показали, що битись можна навіть тоді, коли логіка це заперечує.
Ви знаєте, тут я для себе зрозумів дві глобальних речі. Перше: ця війна не за звільнення того чи іншого міста. Це війна на повне знищення московської орди, яка зупиниться лише тоді, коли всі її виродки лежатимуть в землі. Друге: деяким місцевим жителям ти можеш зробити найкращі дороги, збудувати нові школи і лікарні, але вони всерівно будуть тягнутись за брудом і бідністю, яку несе росія. Так їм чомусь простіше жити. Ну незмінні деякі речі і все. Єдине шкода дітей і тих, хто дійсно вірить у щось добре.
Ми повернемось в Лисичанськ з Сєвєродонецьком і в Гірське з Золотим. Ми звільнимо всі наші території. Але інколи доводиться робити крок назад, щоб згодом зробити два вперед. І в цьому випадку – це єдиноправильне рішення. Нема ніяких поразок. Війна триває! Рівно місяць тому, коли ми сюди потрапили, я написав, що наше основне завдання – вижити. Український воїн є набагато важливішим, аніж зрівняна з землею територія якоїсь промки чи НПЗ.
Далі нас чекає чітка лінія фронту. Це буде пряме протистояння на відстані десятків сотень кілометрів і тут головне показати нашу витривалість. У таких ідеологічних війнах найважливіше тримати удар і не розслаблятись.
Всім Героям, що незважаючи нінащо, виконували до кінця завдання і загинули в боях на Луганщині – вічна слава і честь. Ваша жертва ніколи не буде марною.