Волонтерська група студентів, випускників та викладачів Факультету прикладних наук УКУ, що допомагають у виготовленні турнікетів із використанням 3D принтерів
Волонтерська група зі студентів, випускників та викладачів Факультету прикладних наук УКУ, у співпраці з волонтерами проєкту “3D Printing for Ukraine”, налагодили виготовлення якісних турнікетів із використанням 3D принтерів.
Про це повідомляє прес-служба Українського Католицького Університету, пише “Четверта студія”.
Вартість одного їхнього турнікета на сьогодні становить близько 5$ (на противагу 22-40$ ринковим). Їх уже протестували іноземні експерти та наші воїни у польових умовах і дали схвальні відгуки. Зараз волонтери працюють над масштабуванням виробництва.
Волонтерська група студентів, випускників та викладачів Факультету прикладних наук УКУ, що допомагають у виготовленні турнікетів із використанням 3D принтерів
У перші дні повномасштабного вторгнення росії, кожен з нас шукав ту нішу, у якій міг би бути максимально корисним для України. Так, група студентів Факультету прикладних наук УКУ разом з викладачем Олегом Фаренюком вирішили використати ресурс 3D принтерів, які має факультет, для друку частин турнікетів для наших військових.
Перша причина і найбільш поширена причина смертей на фронті – втрата крові. 60% смертей на передовій настає внаслідок артеріальної кровотечі. Для її зупинки в аптечці кожного військово передбачені турнікет, бандаж, марля і спеціальні кровоспинні засоби. Сучасні турнікети для зупинки артеріальних кровотеч може застосувати не тільки медик, але й сам поранений і їх можна тимчасово послаблювати, аби уникнути змертвіння ізольованої частини тіла, до якої не надходить кров.
Відразу у перший тиждень війни виникла велика потреба у якісних турнікетах для українських військових та медиків – розповідають співзасновники ініціативи з 3D друку, студенти УКУ Карина Волохатюк та Андреа Козловський. “До нас надходило багато інформації найперше про нестачу турнікетів, а також про їхню погану якість: турнікети швидко ламалися або ж відразу були несправними. А така несправність може коштувати життя. Власне тому ми і вирішили навчитися робити якісні турнікети, а для виготовлення пластикових частин використовувати ресурс, який маємо, – наші 3D принтери”, – пояснюють ідею виникнення ініціативи Карина та Андреа. Після кількох тижнів пошуків адекватного дизайну, була налагоджена співпраця із проектом “3D Printing for Ukraine”. Дуже швидко проєкт об’єднав більше двох десятків студентів, викладачів та випускників факультету. Крім того, завдяки підтримці ІТ-компаній, зокрема EdPro, та місцевих шкіл, вдалося отримати ще кілька десятків принтерів для організації роботи.
Турнікети – вкрай важливий і дуже витратний матеріал під час ведення бойових дій. Разом з цим, крім постійного дефіциту, вартість однієї одиниці може коливатися між 22 і 40 доларами США. “Саме тому ми вирішили зосередити свій ресурс на власному виробництві набагато дешевших, але при цьому якісних турнікетів”, – каже викладач Олег Фаренюк, який стежить за якістю технологічного процесу виробництва. Саме якість продукту зробили своїм пріоритетом волонтери, адже проривання турнікета або тканини – точно не те, з чим повинен зіткнутися поранений воїн, який має всього кілька десятків секунд на зупинку критичної кровотечі. Тестування виробів, а отже їхня надійність є найважливішим пріоритетом у роботі команди – це постійний процес, який триває вже понад 60 днів у команді, що працює над проєктом.
Найперше – це тест на міцність. Наскільки легко зламати пластикові частини – фурнітуру руками? В абсолютній більшості випадків фурнітуру турнікетів, які надрукували студенти УКУ, не вдавалося зламати. Олег Кристиняк, комбат-медик, який долучився до тестування виробів, віджартовуючись каже, що ламатися турнікетам не дозволяє напис “Слава Україні”.
На другому етапі тестування волонтери визначають, чи зупиняє турнікет кровотік. Для цього вони проводять тести на ультразвуковому доплерографі. Він показує, що циркуляція крові зупиняється вже на другому оберті (чотири півоберти).
Третій етап – перевірка, чи не розтягується внутрішня стропа при триманні турнікета затягнутим впродовж двох годин? Для цього турнікет тестують за зразком сертифікації “Укрмедстандарту” з використанням 5-літрової пляшки з водою і манометра. За 2 години тиск 0.5-0.6 бар зменшується менше, ніж на 0.1 бар, що є чудовим результатом.
За стандартами, турнікети є одноразовими. Проте, для того, щоб перевірити запас міцності, вироби протестували на навчаннях з домедичної підготовки від школи “Воїн самооборони”. Там, 9 вироблених в УКУ турнікетів, експерти тестували на людях з різним діаметром рук та ніг. Комбат-медик Олег Кристиняк стежив, аби турнікети були затягнуті так міцно, якби це було при реальному пораненні. При тестуванні волонтери використовували три типи пластин для виявлення найміцнішої серед них. Той тип, який під час тестування не погнувся і не зламався, використовують вже у виробництві. Щодо зламів, то із 9 турнікетів пластина “не витримала” після кількох годин тестів лише в одному, проте це не завадило турнікету виконати свою задачу. Не дивлячись на це, даний тип пластини волонтери надалі не виготовляють.
Волонтери проводять також багато інших тестів, зокрема на межу руйнування за практичного застосування; на больові відчуття – як негайно, так і після 20 хв застосування; на переохолодження матеріалів та їхнє нагрівання тощо. Внутрішні тестування відбувалися багато сотень раз із залучень десятків добровольців. В УКУ постійно дислокуються парамедики з багатьох країн світу, які також діляться своїми порадами для покращення якості турнікетів.
Перші 4 партії турнікетів, до 50 штук у кожній, вже були передані воїнам на передову для польових випробувань та отримали схвальні відгуки. За неофіційними повідомленнями військових, ці турнікети вже врятували декілька життів.
Виготовлення турнікетів було б неможливим без активної міжнародної співпраці. Дизайн турнікету розробив Якуб Камінський, medical robotics engineer у Worcester Polytechnic Institute (WPI) та керівнику проєкту “3D Printing for Ukraine”. Якуб зробив неоціненний внесок у розробку моделей фурнітури, а також допомагає з вибором матеріалу і технології 3D друку для їхнього виготовлення. «Звичайний» 3D друк не дає належної міцності – щоб отримати хороший результат, довелося ґрунтовно попрацювати. Подробиці описані на сайті проєкту. Олексій Меліков, викладач фізики з Києва також доєднався до команди волонтерів і допомагає з налаштуванням принтерів та працює над покращенням технології виробництва. За результатами тестування, Якуб разом із командою пропонує зміни до фурнітури, особливостей друку чи процесу пошиття, які потім наново випробовуються для виявлення сильних та слабких сторін цих моделей.
Важливим етапом виробництва турнікетів також є пошиття ремінців і закріпок. Більшість поставок матеріалів надходить з-за кордону, зокрема — з Польщі. Пошиттям займаються фабрики та волонтерські організації у Львові. Ларичева Юлія, Тишевська-Іващук Лілія, Басараба Ольга – приватні майстрині, які пошили перші турнікети, що пішли в роботу на передовій та для випробувань. Дівчата також допрацювали технологію пошиття та розкрою. Дуже допомагає Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької — пошиття відбувається на базі їх виробничих майстерень. Після пошиття обов’язково потрібно перевірити якість пошитого – на останньому етапі цим займаються студенти УКУ. Зараз вони також активно шукають необхідні матеріали по всьому світу для того, щоб збільшити масштаби виробництва. Багато матеріалів передають безкоштовно – зокрема, величезний вклад тут Якуба Камінського та Леоніда Гулька із його проекту, проте велику частину потрібно закуповувати.
Вже зараз студенти-волонтери з УКУ мають на меті виготовляти 100 одиниць якісних турнікетів на день. Разом із цим, вони у пошуку волонтерських організацій у Європі, які б могли перейняти технологію і допомогли нарощувати масштаби виробництва. Наразі верхня межа собівартості виробництва одного такого турнікету становить 5-7 доларів США. Сюди входить вартість внутрішньої та зовнішньої стрічки, липучка, а також матеріал самого турнікету, без вартості процесу його виготовлення.
Команда з виробництва турнікетів в основному складається зі студентів Факультету прикладних наук УКУ, а також з викладачів та випускників. Звичний робочий цикл команди триває 3 зміни, по 6 годин вдень. Група студентів також працює у нічний період, залишаючись увесь час на виробництві і наглядаючи за процесом. Крім самого виробничого процесу, багато студентів також залучені до пошуку матеріалів, комунікації з постачальниками або ж долучаються до ремонту принтерів. Так, скажімо випускник факультету Маркіян Мацюк допомагає з ремонтом принтерів та стежить за їхньою справністю, його сестра Софія Мацюк допомагає з пошиттям тестових зразків для випробування нових матеріалів та технологій. Співпраця також налагоджена з Волонтерським центром УКУ, який допомагає з пошуком матеріалів як в Україні, так і закордоном.
“Ми не могли залишатися осторонь великої війни, яку проти нашого народу розв’язала росія. Тому кожен з нас, вже у перші години вторгнення, думав над тим, як допомогти нашим військовим. Ми обрали роботу з 3D принтерами, адже вже мали певний досвід у цьому сегменті. Сподіваємося, що вже найближчим часом зможемо збільшити наші виробничі масштаби, щоб ефективніше забезпечувати наших воїнів якісними турнікетами”, – підсумовує Дар’я Мінєєва, студентка Факультету прикладних наук УКУ та учасниця волонтерської команди.
Декан Факультету прикладних наук Ярослав Притула додає, що Український католицький університет, зокрема і Факультет прикладних наук, з перших днів війни включились у різні ініціативи для допомоги Збройним силам України та цивільному населенню. “Ми бачимо можливість долучатися нашою інтелектуальною працею. І водночас бачимо величезне бажання наших студентів та працівників долучатись до всебічної допомоги у цій війні. Виготовлення турнікетів – один із дуже важливих наших проєктів. Він поєднує технологічність з людяністю, адже що може бути більш людяним як рятувати життя людей. Мене перехоплюють емоції, коли бачу ту кропітку роботу, яку роблять наші студенти, коли бачу їхнє цілісне зростання – у відповідальності, взаємодопомозі, у підходах до організації роботи, у самопожертві. Без перебільшення, такі студенти – це і є та нова Україна, яку зараз ми відстоюємо”, – наголосив Ярослав Притула.
Команда УКУ з виробництва турнікетів висловлює найщирішу подяку:
– Військовим – за те, що тримають небо над нами, а також – що знаходили час випробувати та дати відгуки.
– Олегові Кристинякові, комбат-медикові за активну участь у тестуванні та відгуки.
– Усім лікарям та парамедикам, які тестували та ділилися своїми рекомендаціями щодо наших виробів.
– Усім людям та установам, що жертвували кошти чи обладнання для цього проєкту.
– Патрулеві УКУ за забезпечення спокійної роботи команди.
– Керівництву факультету прикладних наук та Українського католицького університету за повне сприяння нашій розробці.