24 грудня — напередодні Різдва, таємничий та очікуваний день, у Польщі називається Вігілія (Wigilia). Він зазвичай сповнений турбот, приготувань і приємних турбот у колі сім’ї.
У польській традиції Вігілія міцно увійшла тільки в XVIII столітті, як вечір передодня Різдва, що передвіщає самий урочистий вечір року. Вігілія — день прощення, злагоди і любові. До слова, далеко не всі християнські народи приділяють стільки уваги саме передріздвяному вечорові, але в Польщі — це особливий час.
Саме свято починається за традицією з урочистої вечері, після того, як на небі з’явиться перша зірка. Тільки тоді родина збирається за святковою трапезою, обмінюються побажаннями, пригощаються оплатками — спеціальним традиційним прісним хлібом із зображеннями на релігійну тематику.
До речі, серед інших вігілійних традицій поділ оплатки займає особливе місце. Поляки стверджують , що це унікальна польська традиція, яку ви не зустрінете більше ніде в світі.
Символіка самого урочистого столу, накритого білою скатертиною і пучками соломи, нагадує колиску Христа.
Залежно від регіону і достатку, кількість страв на вігілійному столі відрізняється. Традиційно їх було 12, причому в багатьох магнатських оселях всі страви з риби вважалися одним блюдом. Крім дванадцяти традиційним числом були 7 , 9 , 12 — сім днів тижня , дев’ять ангельських хорів, дванадцять апостолів. Кількість страв на столі могла коливатися залежно від місцевих, регіональних традицій або достатку сім’ї. За столом стежили, щоб усі присутні сиділи за старшинством і в тій же послідовності вставати з-за столу.
Традиційними стравами є кутя, грибний суп, зазвичай з сушених грибів, вігілійний борщ, короп смажений або заливний, вареники з грибами, квашена капуста з грибами, капуста з горохом, голубці з картоплею та грибами, лосось в олії з кропом, рибні котлети, маринований лосось, форель в мигдалі, оселедець по-єврейськи, смажені гриби, салат з тунця і білої квасолі, млинці, бігус, квашені яблука, медова бабка, марципан, мазурек, медовуха, торуньський медяник, пляцок з родзинками, маківник, узвар, морс. І це ще далеко не повний перелік , адже в кожному районі були свої особливості і рецепти.
Ще однією важливою традицією цього вечора була кількість людей за столом. При останній трапезі Христа тринадцятою людиною був Юда Іскаріот, саме тому число 13 старалися обійти, вважаючи його нечистим і таким, що принесе нещастя. За традицією, за столом повинно бути парна кількість людей. Так само на столі сервірували один нічийний комплект посуду для відсутнього з тих чи інших причин або для померлих родичів. У давні часи люди вірили, що в цей вечір душі померлих повертаються в будинок. З цієї ж причини після трапези не прибирали зі столу до ранку. У наші дні вільне місце залишають для подорожнього, який прийшовши в цей вечір, вважався б членом сім’ї. Добрим і теплим звичаєм по праву вважається запрошення на трапезу людей самотніх.
Ні депутати Львівської міської ради, ні чиновники Садового не піднімали це питання
Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу