24 грудня — напередодні Різдва, таємничий та очікуваний день, у Польщі називається Вігілія (Wigilia). Він зазвичай сповнений турбот, приготувань і приємних турбот у колі сім’ї.
У польській традиції Вігілія міцно увійшла тільки в XVIII столітті, як вечір передодня Різдва, що передвіщає самий урочистий вечір року. Вігілія — день прощення, злагоди і любові. До слова, далеко не всі християнські народи приділяють стільки уваги саме передріздвяному вечорові, але в Польщі — це особливий час.
Саме свято починається за традицією з урочистої вечері, після того, як на небі з’явиться перша зірка. Тільки тоді родина збирається за святковою трапезою, обмінюються побажаннями, пригощаються оплатками — спеціальним традиційним прісним хлібом із зображеннями на релігійну тематику.
До речі, серед інших вігілійних традицій поділ оплатки займає особливе місце. Поляки стверджують , що це унікальна польська традиція, яку ви не зустрінете більше ніде в світі.
Символіка самого урочистого столу, накритого білою скатертиною і пучками соломи, нагадує колиску Христа.
Залежно від регіону і достатку, кількість страв на вігілійному столі відрізняється. Традиційно їх було 12, причому в багатьох магнатських оселях всі страви з риби вважалися одним блюдом. Крім дванадцяти традиційним числом були 7 , 9 , 12 — сім днів тижня , дев’ять ангельських хорів, дванадцять апостолів. Кількість страв на столі могла коливатися залежно від місцевих, регіональних традицій або достатку сім’ї. За столом стежили, щоб усі присутні сиділи за старшинством і в тій же послідовності вставати з-за столу.
Традиційними стравами є кутя, грибний суп, зазвичай з сушених грибів, вігілійний борщ, короп смажений або заливний, вареники з грибами, квашена капуста з грибами, капуста з горохом, голубці з картоплею та грибами, лосось в олії з кропом, рибні котлети, маринований лосось, форель в мигдалі, оселедець по-єврейськи, смажені гриби, салат з тунця і білої квасолі, млинці, бігус, квашені яблука, медова бабка, марципан, мазурек, медовуха, торуньський медяник, пляцок з родзинками, маківник, узвар, морс. І це ще далеко не повний перелік , адже в кожному районі були свої особливості і рецепти.
Ще однією важливою традицією цього вечора була кількість людей за столом. При останній трапезі Христа тринадцятою людиною був Юда Іскаріот, саме тому число 13 старалися обійти, вважаючи його нечистим і таким, що принесе нещастя. За традицією, за столом повинно бути парна кількість людей. Так само на столі сервірували один нічийний комплект посуду для відсутнього з тих чи інших причин або для померлих родичів. У давні часи люди вірили, що в цей вечір душі померлих повертаються в будинок. З цієї ж причини після трапези не прибирали зі столу до ранку. У наші дні вільне місце залишають для подорожнього, який прийшовши в цей вечір, вважався б членом сім’ї. Добрим і теплим звичаєм по праву вважається запрошення на трапезу людей самотніх.