Славське збирається стати конкурентом знаменитого Буковеля

При цьому більшість господарів продовжують працювати “в тіні”, а місцеві канатні дороги – майже антикварні. Голова Славської ОТГ Володимир Бега стверджує, що сюди здебільшого їдуть виключно з ностальгії, але невдовзі Славське збирається стати конкурентом знаменитого Буковеля, адже тут із наступного року розпочнеться будівництво нового курорту.

Про минуле і майбутнє Славського, а також  його бурхливе сьогодення – у публікації Укрінформу.

“КРІСЕЛКА” З МУЛЬТФІЛЬМУ “НУ, ПОСТРИВАЙ!”

Славське (чи, як воліють казати місцеві, Славсько) ще наприкінці позаминулого століття зажило слави як зимовий гірськолижний курорт.

“Перші витяги в Галичині з’явилися тут, у Славському, в кінці XIX століття, на горах Погар та Ільза. Перші трампліни в Галичині були у Славському, на горі Погар, – побудовані за Польщі, достояли до радянських часів”, – нагадав голова Славської селищної ради ОТГ Володимир Бега на туристичному бізнес-форумі, який проходив у грудні минулого року у Славському.

Через тунель, збудований також наприкінці ХІХ ст., ходили потяги з Польщі й Австрії, курсували “сніжні потяги” зі Львова, продовжив Бега.

За радянських часів Тростян був єдиною в Союзі й одною з небагатьох у Європі гір, сертифікованих для проведення міжнародних гірськолижних змагань.

На жаль, у 1990-ті ніхто у розвиток інфраструктури курорту кошти не вкладав. Підйомники на гору Тростян залишилися у власності спортивного товариства “Динамо”, яке практично нічого не інвестувало в їх розвиток. Крісельна канатна дорога першої генерації, побудована майже 50 років тому, працює досі, хоч термін експлуатації давно сплив, а в європейських країнах працюють витяги восьмої генерації.

“Псування радянською системою нашого менталітету призвело до того, що ми зараз – прошу вимкнути камери, – у дупі. Те, завдяки чому ми зараз трошки рухаємося, і те, що нас підтримує, – не більше ніж сентименти старшого покоління. Вони колись відпочивали у Славському, тому що альтернативи не було, і тепер через гарні спогади про молодість вони везуть сюди дітей”, – жорстко схарактеризував ситуацію селищний голова.

КУРОРТ ЧОТИРЬОХ СЕЗОНІВ

Втім, факти, озвучені начальником відділу туризму і комунікацій Славської ОТГ Ольгою Безушко, таких сумних висновків не підтверджували.

За її словами, об’єднана Славська громада має можливість прийняти близько 10 тис. гостей одночасно. Готельні комплекси і “зелені” садиби є як у самому селищі, так і за його межами, у радіусі 2-3 км. Наразі тут налічується 505 агросадиб і близько 80 готелів. Тому кожен гість має змогу обрати те, що йому до вподоби й по кишені: ціни за добу проживання коливаються від 80 грн до 4-5 тис. грн, розповідає Безушко.

Точного підрахунку прибулих не ведеться, але можна говорити приблизно про 700 тис. осіб, які відпочили в Славському цьогоріч. До 2013 року тут могли похвалитися 1,2 млн гостей на рік, та після початку російської агресії потік туристів різко впав.

Проте зараз ситуація стабілізується. Громадян РФ і Білорусі, які раніше викупляли практично всі місця на новорічні та різдвяні свята, змінили жителі Західної Європи, Туреччини, Ізраїлю.

Близько чверті закордонних туристів – із Польщі та країн Балтії.

Та й українці почали частіше відвідувати Карпати, знайшовши тут альтернативу морському відпочинку в Криму.

Тож уже кілька років літній туристичний сезон у Славському є активнішим за зимовий. Відпочивальникам пропонують піші та велосипедні прогулянки, катання на квадроциклах і конях, риболовлю. Підйомники, які взимку перевозять лижників, влітку доставляють курортників до грибних і ягідних галявин. Для тих, хто не уявляє літнього відпочинку без купання, є озеро, а також відкриті басейни – ними обладнані 80% садиб.

За останні роки у селищі відремонтували всі дороги: в центрі заасфальтували, гірські підсипали щебенем. У нічний час усі вони освітлюються.

(Власниця одного з місцевих пансіонатів розповіла журналістам історію про те, як ще кілька років тому норвезькі байкери хвалили місцеві шляхи: мовляв, як добре, що тут дбають про екстремалів! Бездоріжжя, калабані — та у своїй Норвегії вони про таке тільки мріють! На щастя, нинішній стан покриття екстремалів уже не порадує.)

Покращилися не тільки місцеві автошляхи, а й ті, що ведуть до Славського від міжнародної траси Київ-Чоп. Відтак помітно збільшився потік туристів, які прибувають власними автомобілями.

Ще одне досягнення місцевої влади — траса для маунтбайкінгу на горі Погар і велодоріжка від Славського до села Волосянка довжиною у 6,8 км.

Наступне завдання, яке у Славському збираються виконати вже навесні-влітку 2020-го, – відкриття туристичного центру і встановлення інтерактивного інформаційного табло, на якому можна буде не тільки побачити розташування усіх готелів і садиб, а й дізнатися, де є вільні місця.

ВІД “ВЕЖІ” ДО “КОСМОСУ”

У тому, що емоційна оцінка селищного голови є трохи гіперболізованою, журналісти змогли переконатися й на власні очі.

Можливо, серед дешевих “студентських” варіантів і досі збереглися “хлівчики” на 10-12 осіб (дівчата і хлопчики разом, вигоди на вулиці), пам’ятні для тих, хто відвідував Славське 25-30 років тому. Але їх, певне, треба дуже ретельно шукати, тому що навіть на поверховий погляд селище справляє набагато пристойніше враження, ніж тоді.

Якщо ж не обмежуватися поїздкою дорогою, уздовж якої майорять вивіски “Готель”, “Прокат лиж”, “Боулінг”, “Піцерія” тощо, а заглибитися у ліс, можна потрапити, наприклад, у лицарський замок. Саме в такому стилі збудовано готель “Вежа Ведмежа”, до якого має безпосередній стосунок селищний голова. Гвинтові сходи, ковані люстри, дерев’яні перекриття, антикварні меблі – навіть конференц-зал виглядає, як зала зібрань лицарів Круглого Столу. За бажання жінки можуть вбратися у старовинні сукні, чоловіки – приміряти лицарські обладунки.

(До речі, директорка “Вежі” Ірина Попович, яка знайомила з готелем, є також власницею “Ковальської садиби”. Цей затишний будинок у центрі Славського пахне свіжою випічкою. Багато що з меблів і прикрас Ірина з чоловіком Олександром змайстрували власноруч. Садиба не дарма отримала свою назву: ковалем був дід Ірини, і подружжя деякий час працювало в його кузні).

Інший відпочинковий комплекс, “Захар Беркут”, може похвалитися як зручними номерами, так і власною канатною дорогою. Вона, хоч і потребує модернізації, та все ж має неабияку популярність і взимку, і влітку. Заступник директора Роман Шийко запевняє: щойно готель отримає необхідні для встановлення нових опор дозволи, підйомник оновлять уже за рік. І ще рік знадобиться на те, щоб облаштувати систему штучного засніження.

“Захар Беркут” також має пропозицію для відлюдників – “Карпатську колибу”, що на горі Великий Верх. Дістатися туди можна лише підйомником, тому після п’ятої вечора, коли кріселка зупиняється, і до самого ранку відпочивальників там ніхто не потривожить.

Взагалі гірські краєвиди, можливість усамітнення і розкіш безпосереднього спілкування з природою стають окремою принадою для змучених щоденним стресом містян. Цей тренд втілює, наприклад, креативна резиденція М6. Світлий просторий будинок із натуральних матеріалів приваблює творчих людей та прихильників здорового способу життя. Останнє необхідне, щоб потрапити у резиденцію: до неї веде триста крутих сходинок!

Ще вище у горах розташувалася вілла Cosmos BlackRock. Це модульний будиночок на 6 осіб з автономним опаленням, обставлений у мінімалістичному скандинавському стилі. Його головна “фішка” — засклені передня і задня стіни, завдяки яким створюється ілюзія постійного перебування на природі.

Пишається краєвидами і пансіон “Альпійський двір”. З його тераси можна побачити не тільки залізничні колії, якими далеко внизу мчать потяги, а й усі гірськолижні витяги Славського: Тростян, Варшавку, Політехнік, Погар і Захар Беркут. Тут є й альтанки з мангалами, і крита тераса, і відкритий басейн, тому милуватися красою Карпат можна з повним комфортом.

А от готель “Двір княжої Корони” пропонує поєднати споглядання довколишніх красот із купанням навіть узимку. Закритий басейн із підсвіткою і джакузі розмістився у великому приміщенні зі скляними стінами. Є тут також бані, а в майбутньому обіцяють відкрити ще й соляну печеру.

План створення ідеального місця для відпочинку має і місцевий художник Ярослав Ціко. Він упевнений, що вберегтися від хвороб допоможе “карпатська акупунктура” – ходіння босоніж м’якою травою і глиняними стежками. Тож планує колись втілити цей проєкт, а поки що проводить для митців гірські пленери.

Охочих створити щось власноруч чекають у відпочинковому комплексі “Чотири сезони”. Тут є власна гончарна майстерня, де можна виліпити з глини сувенірну фігурку, світильник, мисочку тощо. А найсміливішим майстриня допоможе створити свій перший виріб на гончарному колі.

Мистецтвом опікується і місцевий підприємець, колишній чемпіон з лижного спорту Дмитро Ареф’єв. У центрі Славського він має художню галерею. Оскільки він також здавна запрошує на пленери художників з України та всього світу, твори відомих митців можна побачити і в його гостьовій арт-садибі. А в ресторані Ареф’єва “Максим” саме цими днями відкрилася різдвяна художня виставка.

ДЕ ВЗЯТИ “ЗАЙВІ” ТРИ МІЛЬЙОНИ?

Але, звісно, і проблеми в громаді є. Одна – з розряду вічних: де брати гроші на розвиток?

За словами начальниці управління туризму та курортів Львівської облдержадміністрації Наталії Табаки, за 11 місяців цього року туристичні оператори, агенції, готелі, фізичні й юридичні особи Львівщини сплатили до бюджету 815 млн грн. Туристичний збір за 11 місяців 2019-го склав понад 20 млн грн, щонайменше на 7 млн перевищивши показники минулого року. Славська громада є лідером зі сплати турзбору серед ОТГ – звідси його надійшло 438 тис. грн.

“Але ми пам’ятаємо цифру – 700 тис. відпочивальників на рік. Я схильна вважати, що вона скоріше наближається до мільйона. Та ці цифри “красиво заховані” у карпатських горах”, – зазначає Табака.

На думку експертів, громада недоотримує річно 3-5 млн грн, які можна було б витратити на розвиток інфраструктури.

На жаль, люди не поспішають “виходити з тіні”, і не тільки через притаманну всім (не лише українцям) нелюбов до сплати податків. Як пояснили місцеві готельєри на бізнес-форумі, податкове законодавство не передбачає можливості сплатити відсоток із доходу фізичній особі, яка не є підприємцем. Ставати ж ФОПом багато хто не хоче через складний механізм закриття такої форми підприємництва.

КОНКУРЕНТИ БУКОВЕЛЯ

Утім, селищний голова Володимир Бега бачить перспективи “реанімації” Славського.

Один із амбітних проєктів – створення прямих автомобільних доріг між туристичними центрами Львівщини, Прикарпаття і Закарпаття, так званого “Малого Карпатського (або Бойківського) кола”. Славське розташоване у кінці автошляху і щоб потрапити до інших карпатських цікавинок, треба повертатися на трасу Київ-Чоп, витрачаючи час і гроші. Якщо ж прокласти пряму дорогу, наприклад, до Пилипця, то замість 180 км туристу доведеться здолати лише 30. Довжина всього “Бойківського кола” складе близько 100 км, що дозволить за один день відвідати кілька містечок і повернутися на ночівлю до Славського.

Другий же проєкт дозволить Славському скласти конкуренцію відомому Буковелю, який уже понад 10 років діє в сусідній Івано-Франківщині.

Великий інвестор – “Галнафтогаз” – планує створити на території ОТГ курорт “Рожанка-Парк”. Тут на 200 га буде комплекс готелів, кілька витягів, штучне засніження схилів. Проте розваги знайдуться цілоріч, а не тільки взимку: у проєкті – такі атракції, як тролеї, монорельсовий трамвай, сплави на байдарках. Для дітей обладнають ігрові майданчики.

Крім розвиненої внутрішньої інфраструктури, у нового місця рекреації буде вагома перевага – до нього, на відміну від Буковеля, зручно добиратися потягом або автівкою.

95% мешканців Славської громади підтримують створення такого курорту і вірять, що він стане магнітом для туристів. Наразі ведуться роботи із землевідведення. Адже інвестор не вкладатиме гроші, доки не матиме готових документів. Коли ж земельні питання буде врегульовано, обіцяють діяти оперативно. За найсміливішими прогнозами, “Рожанка-Парк” може бути відкритий уже 2021 року.

Ольга Опанасенко.

Фото надані Славською ОТГ та Ярославом Ціко