Скільки заробляють геніальні менеджери Садового

Може, хтось здивується, але з оточення львівського мера найбільша зарплата не у його заступників, а в директора “Львівводоканалу” Дмитра Ваньковича.

Про це пише політик Володимир Гірняк, інформує Четверта студія.

Згідно з поданою декларацією, у 2025 році він заробив на комунальному підприємстві 1 мільйон 961 тисячу 876 гривень. У середньому Ванькович заробляв 163 489 гривень у місяць.

Та й загалом увесь менеджмент “Львівводоканалу” не бідував. Так, головний інженер Анатолій Шимонюк заробив за рік 1 435 436 гривень, заступник з маркетингу Володимир Король – 1 142 390 грн. Ще один заступник – Юрій Свізінський заробив 1 279 496 гривень, але міг би й більше, якби не був звільнений у листопаді після скандалу з п’яною їздою в комендантську годину.

Звісно, рахувати чужі гроші – справа невдячна. Але тут є два нюанси. По-перше, йдеться про зарплати не приватних підприємців, а керівників комунальних структур. А по-друге, важливий контекст.

Після провальної роботи “Львівводоканалу” минулого року, коли великі та дрібні аварії перманентно залишали львів’ян без води, багато хто очікував, що цих “ефективних менеджерів” наженуть під три чорти. Принаймні якісь догани випишуть, а не майже 2 мільйони зарплати благословлять. Але, очевидно, знає про таланти Ваньковича щось більше ніж ми, прості смертні.

Особливого цинізму ситуація набуває на тлі бідкання керівництва “Львівводоканалу” на брак кадрів. Мовляв, одні пішли на пенсію, інші – в армію, а ті, хто могли б працювати, не спокушаються низькою зарплатнею.

Наприкінці минулого року “Львівводоканал” оголосив масштабний набір працівників. Підприємство шукало понад сотню фахівців технічних спеціальностей, аби забезпечити стабільну роботу міських водопровідних та каналізаційних мереж. Шукали слюсарів аварійно-відновлювальних робіт, газозварників, електромонтерів, з ремонту та екскаваторників.

Шукають по нині. Бо чомусь люди не рвуться за 20-30 тисяч стояти по пояс у багнюці, аврально рятуючи воду для Львова і виправляючи системну халатність і невігластво свого керівництва. Того, яке в місяць заробляє ледь не стільки ж, скільки робітник на об’єкті.

А одною вдячністю від львів’ян, якою б щирою вона не була, сім’ю не прогодуєш. Ну, і грамотою від Садового не перекусиш.