фото: ФБ/Антон Лягушкін
Проект “Трамвай на Сихів”, у значній мірі був реалізований завдяки Георгію Кірпі, який у свій час обіймав посаду Міністра транспорту і зв’язку України. Однак, міський голова Львова Андрій Садовий під час відкриття Сихівського трамвая ні словом не згадав ані про внесок залізничників, ані ні про Георгія Кірпу.
Як пише “Четверта студія”, про історію реалізації проекту “Трамвай на Сихів” – у дописі експерта Антона Лягушкіна.
Як пише Антон Лягушкін, так сталося, що на момент відкриття Сихівського трамвая, 17 листопада 2016 року я займав посаду прес-секретаря ЛКП «Львівелектротрансу» – офіційна назва цієї посади була «начальник відділу інформації та зв’язків із громадськістю». За посадою мені, разом із колегою Дмитро Янківський, довелося брати участь як у «неофіційному» відкритті 10 листопада 2016 року, так і в офіційному, яке відбулося 17 листопада 2017 року.
Зазначу, що саме відкриття могло б виглядати зовсім інакше – за сценарієм «Львівелектротрансу», який підтримував Михайло Сидорович «освятити» новозбудовану трамвайну лінію на Сихів мали найстарші пасажирські трамваї Львова «SANOK SN-1» № 093 та «GOTHA T59E» № 002. Було кілька варіантів «дійства», за одним із них ретро-вагони мали просто стояти на кінцевій біля кінотеатру ім. Довженка, але на певному високому рівні у відповідь на згадку про ці вагони «скривили бузю» (аналог «кірпічного ліца» в Януковича), після чого «трамвайне ретро» на Сихові уже не обговорювалося – «тіко «Електрони»… Але я не про це…
Під час церемонії відкриття Садовий дуже похваляв ЄБРР… Але він «забув», що реальний шлях до реалізації проекту «Трамвай на Сихів» в дійсності почався у 2003 році. І основну роль тут зіграв покійний екс-керівник Львівської залізниці і «Укрзалізниці», екс-міністр транспорту і зв’язку Георгій Миколайович Кірпа.
Нагадаю усім – проектована вулиця Криворізька (потім – проспект Червоної Калини) мала сягнути вулиці Угорської по двом шляхопроводам. Їх почали будувати у 1986 році і до початку 1990-х встигли вибудувати тільки перший (через яр) невеликого розміру. Щодо іншого шляхопроводу – над коліями станції Персенківка, то його будувати почали, але так і не завершили. Рух транспорту здійснювався через залізничні переїзди. На час проходження потягу шлагбаум закривався і накопичувалася чимала «колейка» автомобілів разом із «Пижиками», які тоді служили за громадський транспорт.
Георгій Миколайович Кірпа давно знав про цю проблему. Щодо неї йому скаржилися у 1998-2002 роках, коли він був не тільки начальником Львівської залізниці, але й депутатом Львівської міської ради. Коли він став Міністром транспорту і зв’язку він зміг цю проблему вирішити.
Хронологію подій я встановив гортаючи старі газети. Отож, у числі газети «Високий Замок» від 17 вересня 2003 року з’явилася невелика стаття «Під Сихівський шляхопровід – плече Георгія Кірпи». В ній йшлося про меморандум підписаний між Мінтрансзв’язку і Львівською ОДА. Також говорилося про запуск «Столичного експресу» («предок» Інтерсіті +), а також про добудову Сихівського шляхопроводу. Георгій Миколайович Кірпа заявив – до кінця року (а залишалося трохи більше півроку) перша черга Сихівського шляхопроводу буде завершена – на це виділили 25 мільйонів гривень (5 мільйонів доларів США по тим часам)…
Друга стаття датується 11 грудня 2003 року. Її опублікувала «Молода Галичина». У статті йшлося про те, що голова Львівської ОДА Олександр Сендега, другий Президент України Леонід Кучма і Міністр транспорту України Георгій Кірпа обговорили питання добудови Сихівського шляхопроводу. Леонід Кучма підкреслив важливість для Львова загалом цього шляхопроводу. У зустрічі також брав участь начальник Львівської залізниці Богдан Піх. Кучма дав доручення – до новорічних свят І-ша черга Сихівського шляхопроводу має бути готова.
Так і сталося – 30 грудня 2003 року було відкрито рух транспорту по Сихівському шляхопроводу, правда розв’язки та з’їзди із шляхопроводу іще не були готові. В урочистому відкритті взяли участь Г.М. Кірпа, Богдан Піх та керівники області та міста – Олександр Сендега та Любомир Буняк…
Із онлайн-джерел про будівництво Сихівського шляхопроводу доступна стаття в «Голосі України» від 18 грудня 2003 року «Будова – іспит». Із нею можете ознайомитися за посиланням – http://www.golos.com.ua/article/237959
На завершення будівництва шляхопроводу транспортники на чолі із Г.М. Кірпою взяли іще 100 днів – ІІ-га черга шляхопроводу мала бути здана в експлуатацію до Великодня… Так і сталося! 9 квітня 2004 року було проведено урочистості із введення в експлуатацію всього комплексу шляхопроводу…
По середині шляхопроводу було передбачено смугу для прокладання трамвайних колій. Загальна довжина шляхопроводу – 1200 метрів, ширина – 54 метри. Тільки у роботи по добудові шляхопроводу в 2003-04 роках було витрачено 48,5 мільйонів гривень, тобто біля 10 мільйонів доларів за тодішнім курсом. Було створено шлях по якому трамвай міг «переступити» залізничні колії. Кажуть, що в роботах по добудові Сихівського шляхопроводу брало участь біля 1000 людей. І всі вони із подачі Кірпи отримали небувалу по тим часам премію – 1000 гривень, тобто 200 (!) доларів США…
А тепер переглянемо офіційне повідомлення прес-служби Львівської міськради про відкриття трамвая на Сихів – тут ні слова ні про Кірпу, ні про Піха, ні про Львівську залізницю і Мінтранзв’язку, ні про ЛОДА… https://city-adm.lviv.ua/…/235674-u-lvovi-vidkryly-dlia-ruk…. Пан Садовий в черговий раз показав себе самозакоханим павичем…
На щастя, чи нажаль, я не слухав всі ці дифірамби чиновників, ЄБРРівців та ін… Я спілкувався із любителями громадського транспорту Олександр Єрохін та Олександр Арістархов, які прийшли дивитися на пуск трамвая на Сихів… А крім того, я іще давав по телефону коментар журналісту Олександр Сирцов. Напевно для «Радіо Ера»…
Із трамваєм «Електрон» ми заїхали на залізничний вокзал. І тут я зустрів із пляшкою пива нині покійного залізничника-ветерана Володимира Колотовкіна… Виявилося, що він теж був на церемонії відкриття трамвая…
«Чому вони нічого про нас, залізничників не сказали? Про Кірпу… Адже без цього мосту трамвая не було б… Могли б запросити Піха… Він же живий!», – звернувся до мене Володимир Колотовкін і в очах у нього блиснули сльози…
По чесному, мені було бридко іще під час самої «церемонії» відкриття. Після його слів стало іще бридкіше… Адже, по великому рахунку, я міг написати про все це на сторінці «Львівелектротрансу» в «Фейсбуку»… Міг сказати тим журналістам, які брали у мене коментарі…
На старій трамвайній вокзальній кінцевій стояла «буханка» ЛЕТу – працівники чистили стрілки… Я попросив водія, щоб він підкинув мене у депо – йти по підталому снігу в формі австрійського кондуктора якось не хотілося… Переодягся я у кабінеті начальника депо Роман Василишин секретарка Ольга Михайлівна пригостила чаєм… Тут знову ж таки відчувався контраст між садовістською показухою та реальностями депо…
І все ж таки я виявився падлою… Я так і не написав тоді на офіційній сторінці «Львівелектротрансу» в «Фейсбуку» про роль Г.М. Кірпи і Львівської залізниці у запуску трамвая на Сихів… А дарма… Вочевидь, і мене, і навіть Михайла Васильовича за це б «вздули»…
Зауважу – в розгорнутому матеріалі «zaxid.net», який писала Ірина Рєвунова, нині речниця ЛК АТП № 1 «50 років трамвая на Сихів» (посилання – https://zaxid.net/statti_tag50974/ ) про шляхопровід всього одне речення: «Щоправда, у 2004 році добудували сихівський міст через залізничну колію, по якому тепер також курсує трамвай»… Думаю, Ви розумієте, чому деяким прихвосням Садового «пригорає» від згадок про Кірпу… Та тому, що той вмів організовувати будівництво по-перше швидко, по-друге – дешево…
По совісти Садовий мав би згадати і Кірпу, і Львівську залізницю хоча б тому, що завершення шляхопроводу вартувало як третина хваленого проекту «Трамвай на Сихів»… І це, зауважте, були не кредитні кошти! Фактично місто отримало добудований шляхопровід в подарунок!
Таки написав зараз… Під кінець – відомий вираз: «Хто не цінує минулого, той немає майбутнього»…
Отож, пам’ятаймо тих, хто не брав кредитів, а знаходив кошти для реалізації великих інфраструктурних проектів… Вічна пам’ять Вам, Георгіє Миколайовичу! Україна без Вас осиротіла…