Прокуратура у найвищій судовій інстанції відстояла необхідність чіткого окреслення історичних меж у Львові

У центрі Львова під час карантину клумби поросли бур'янами. Фото: Nazar Budzan.

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду України залишив у силі рішення суду першої інстанції та апеляційного суду за позовом Львівської місцевої прокуратури №1 до Львівської міськради про незабезпечення органом самоврядування проведення робіт з винесення та закріплення на місцевості меж історичного ареалу Львова та віднесення території у його межах до земель історико-культурного призначення.

Про це пише Четверта студія з посиланням на Львівську обласну прокуратуру.

Крім цього прокурори вимагали зобов’язати міськраду провести ці роботи у відповідності до чинного законодавства.

Об’єктом захисту органів прокуратури був ансамбль історичного центру Львова, зокрема землі, які займає давньоруська та середньовічна частина Львова (120 га) та територія собору св.Юра на Святоюрській горі, а буферна зона ансамблю історичного центру визначена межами історичного ареалу (понад 2,4 га).

Прокурори довели, що бездіяльність міськради щодо чіткого окреслення меж та віднесення цих земель до земель історико-культурного призначення може свідчити як про один з проявів порушення Україною зобов’язань, передбачених Конвенцією ЮНЕСКО про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, оскільки на землі історичного ареалу не поширюється режим правової охорони як на землі історико-культурного призначення. Як наслідок, це могло призвести до протиправного використання цих земель, адже якщо вони не визнані історичним ареалом, то для проведення на них робіт не потрібно мати дозвіл Міністерства культури, а достатньо рішення органу місцевого самоврядування.

Однак, Верховний Суд підтримав висновки попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявленого органами прокуратури позову та зобов’язав Львівську міськраду провести вищевказані роботи.