Потрапив під обстріл "Градами". Історія 17-річного волонтера з Сєвєродонецька
17-річний юнак з Луганщини Михайло Стародинов потрапив під обстріл “Градами”, коли працював у гуманітарному штабі та розвозив харчі цивільним та військовим. Його прооперували у Лисичанську та Дніпрі, а згодом направили до Львова — на підготовку до протезування.
Про це повідомили у медзакладі, пише Четверта студія з посиланням на Суспільне.
У березні 17-річний Михайло разом із групою підлітків почали волонтерити. Юнаки розвозили на вантажівці харчі та воду людям, які боялися вийти з укриттів. Також доставляли провізію військовим.
“Інколи господарі магазинів, в який прилетів снаряд, дозволяли нам вивозити продукти. Ми їхали, збирали їх зі складів, з полиць і перевозили в гуманітарний пункт. Я ходив у штаб кожен день, без вихідних і разом з друзями допомагав людям, які жили в підвалах. Вік хлопців був різний: були 15-річні, 16-річні та старші. Всі намагалися допомогти нашому місту”, — каже Михайло.
Потрапив під обстріл “Градами”. Історія 17-річного волонтера з Сєвєродонецька
Юнак каже, коли почалися інтенсивні обстріли, батьки вмовляли його не йти у гуманітарний штаб. Проте він вирішив і надалі допомагати містянам.
“Батьки, інші люди казали, не йди, ти ще молодий. Але я далі йшов, бо хотілось допомагати, бо водіїв як я, які їздять на вантажівках, не так багато. Я розумів, що я не настільки дорослий як військові, але я хотів щось зробити для свого міста. В мене і моїх друзів була така думка: “Хто окрім нас буде їздити?”, — каже хлопець.
Волонтерською діяльністю Михайло Стародинов займався більше місяця. Аж поки не потрапив з друзями під обстріл.
Потрапив під обстріл “Градами”. Історія 17-річного волонтера з Сєвєродонецька
“5 квітня, коли прилетіло, був в гуманітарному штабі в Сєвєродонецьку. Звідти мав розвозити продукти по районах, підвалах, в яких жили люди. При розвантаженні продуктів ми не почули, як летить снаряд, а коли намагались рухатись до виходу, не встигли. Снаряд прилетів за 15 метрів від нас і вибухнув. Дві людини отримали уламкові поранення. Там легкі поранення, витягнули уламки і перев’язали. Найважчі — я і ще один хлопець. У мене коліно уламками роздробило. В іншого хлопця уламки в ноги потрапили, в голову, і перебили три хребця”, — каже Михайло.
Спочатку хлопців доправили у Лисичанськ. Там Михайлу зробили першу операцію. Після цього його перевезли в Дніпро.
“В Лисичанську операція тривала 5-6 годин. Мені намагалися зібрати ногу по частинах. Було дуже багато уламків кістки. Хірурги робили операцію під обстрілами. Не всі уламки видалили, бо не було такого обладнання. Згодом нас завантажили в автомобіль — і в Дніпро. Там ще одна операція”, — каже волонтер.
Після цього хлопця евакуювали до Львова. Медики Лікарні святого Миколая стабілізували стан хлопця та підготували до протезування.
“Є два варіанти лікування. Перший — це боротися за кістковий матеріал. Тоді він потребуватиме ще реконструктивних операцій для того, щоб зростити нормальну кістку, відновити взаємовідношення в суглобі і, можливо, треба буде робити операції, щоб досягнути руху — згинання і розгинання в колінному суглобі. Можливо, з використанням імплантату наколінника. А другий варіант — ендопротезування”, — каже завідувачка відділення травматології Галина Гачкевич.
Протезування та подальші операції юнакові виконуватимуть німецькі фахівці. За прогнозом львівських лікарів, після протезування коліна він зможе ходити.
Михайло додає, після одужання планує знову волонтерити у рідному місті, адже любить свою країну і готовий за неї боротися:
“Я пишаюся тим, що я виріс в Україні, в такій прекрасній країні, настільки сильній, самостійній, де всі тримаються один за одного”.
Нещодавно Михайлу виповнилося 18 років.