Пори року у Львівській філармонії: приїздить “Київська камерата”

12 вересня до Львівської філармонії з особливим проєктом завітає Національний ансамбль солістів “Київська камерата” – оркестр, де кожен музикант є віртуозом та сольним виконавцем.

Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу Львівської обласної філармонії.

Це колектив з чіткою місією – промоція української музики в усьому різнобарв’ї стилів, течій та композиторських шкіл. Колектив “Київська камерата” є першим виконавцем сотень творів сучасних композиторів.

У 1977 році диригент Валерій Матюхін створив Ансамбль камерної музики як антрепризу Спілки композиторів України. Вже з часу відновленої Незалежності, у 1993 році колектив набув своєї мистецької автономності із присвоєним статусом “державного”, що і знаменувало нову сторінку творчості. Цьогоріч, “Київська камерата” святкує 30-річчя діяльності як незалежного колективу та дає низку концертів з присвятою багатолітньому наставнику та творчому керівнику Валерію Матюхіну.

Повертаючись із гастролей з Німеччини, оркестр зіграє програму з музикою Антоніо Вівальді та сучасного композитора, а також соліста “Київської камерати” – Золтана Алмаші. “Пори року” стали центральною ідеєю програми: від часів італійського мистецтва початку XVIII століття до звучання сучасної академічної музики України. Майстри барокової доби поєднували та примирювали стихії, а динаміка розвитку протилежних ідей та матерій ставала ключем до людського серця. Музика, яка випускає людські почуття на волю та обрамлює їх у підвладну форму, наче закарбовує для вічності. Впродовж кількох століть і до наших днів цикл скрипкових концертів Антоніо Вівальді залишається шедевром світового музичного репертуару.

Від середини ХХ століття класичну світову сцену заполонила пристрасна музика танго. Саме завдяки Великому Астору танцювальний жанр танго, найбільш притаманний регіону Буенос-Айреса, здобув таку популярність у світі. “Пори року в Буенос-Айресі” П’яццолли – це звернення до традиції, започаткованої Вівальді, та чуттєвості інструментальної музики та танцю Південної Америки.

Безумовно, композитор Золтан Алмаші черпав натхнення для написання свого циклу в музиці і Вівальді, і П’яццолли. Яскраві музичні образи, насичення натуралістичними ідеями – так проглядає українська природа крізь музичне полотно. Автор дає поетичні назви до кожної та звертається до барокового жанру Concerto grosso, створюючи “Пори року” для скрипки та камерного оркестру. Календарний рік для кожного композитора починається з різних пір: для Вівальді, без сумніву, це весна. В чуттєвій мелодиці П’яццолли “Пори року” беруть свій початок зі спекотного літа в аргентинській столиці. Натомість для Золтана Алмаші початок року пов’язаний із річним календарем та першим місяцем в ньому.

Коментарі