За закон про Національну раду судочинства проголосували 60 сенаторів, 26 — проти, один утримався. Натомість, за закон про Верховний суд проголосували 58 сенаторів, 26 були проти, а троє сенаторів утрималися.
Закони про KRS і Верховний суд були прийняті без поправок, які пропонувала опозиція.
Представники опозиційної партії “Громадянська платформа” (РО) під час обговорення наголошували, що обидва ці закони суперечать Конституції країни і мають на меті підпорядкувати судову гілку влади чинній партії влади — “Право і Справедливість” (PiS).
Голосування за закони відбувалося під крики “Ганьба!” від протестувальників під парламентом.
Маршалок Сенату Станіслав Карчевський у коментарі місцевим ЗМІ зазначив, що протестують проти цих законів лише 20% суспільства, а 80% їх підтримують. На його думку, ці протести мають “політичний характер” і скликані опозицією.
Сенатор РО Богдан Кліх зазначив, що прийняті закони не сильно відрізняються від тих, на які Дуда наклав вето у липні. Відтак, за його словами, “знищуються вільні суди” за планом Ярослава Качинського.
Після голосування до протестувальників уночі вийшли декілька сенаторів опозиції, які заявили, що вони не здадуться й далі боротимуться проти узурпації влади партією PiS.
“Ми не погодимося на те, що робить PiS, на порушення верховенства права, знищення KRS, Верховного суду, на знищення у Польщі демократії”, – заявив віце-маршалок, колишній відомий діяч “Солідарності” в Польщі Богдан Борусевич. Депутати опозиції закликали президента Дуду накласти вето на закон.
Сейм Польщі прийняв ці два закони тиждень тому.
Що ж до того, чи підпише їх Дуда, то міністри канцелярії президента РП наголошували, що президента влаштовують закони у нинішній формі, і він не накладатимемо на них вето.
Єврокомісія вважає зміни в системі судочинства у Польщі такими, що не відповідають європейським стандартам. Брюссель готується наступного тижня задіяти проти Варшави 7-му статтю договору ЄС, що передбачає накладення на країну санкцій. Польські провладні політики вважають дії Єврокомісії безпідставним втручанням у внутрішні справи суверенної країни, яка здійснює у себе демократичні перетворення.