Парламент схвалив євроінтеграційний закон про нацменшини без русифікаторських норм

Верховна Рада ухвалила альтернативний законопроєкт про національні меншини, необхідний для європейської інтеграції України, а Президент його підписав. Ця редакція документу вже не містить норм, які загрожують русифікацією, зазначають  аналітики Центру спільних дій. Вони пояснюють, навіщо потрібен цей закон і як працюватиме.

Про це пише Четверта студія.

Наприклад, у книговиданні, публічних заходах, рекламі, телебаченні, комунікації з органами влади й передвиборчій агітації не можна буде використовувати російську мову.

“Важливою є вимога, що передвиборчу агітацію та рекламу обовʼязково мають дублювати державною мовою. Це і забезпечує права нацменшин на використання власної мови, і не порушує закон про функціонування української як державної”, – пояснює аналітикиня Оксана Заболотна.

Закон дозволяє приватним заклади вищої освіти обирати мову викладання з тих, які є офіційними в ЄС. Українську в такому разі мають викладати як окремий предмет. Також у школах із навчанням мовами нацменшин гарантують право використовувати їхню мову поряд із державною. Виняток –  українська мова й література, історія України та захист Вітчизни. Ці предмети викладатимуть українською. А в класах, де навчаються мовою нацменшин, перелік предметів державною мовою можуть розширити за рішенням закладу освіти.

Оксана Заболотна вказує на певні ризики: “Норму, яка дозволяє вільно обирати мову навчання, залишили на вимогу Єврокомісії, щоб забезпечити права національних меншин. Проте залишається ризик, що діти-представники нацменшин будуть не інтегрованими в українське суспільство. Якщо вони не володітимуть українською на достатньому рівні, то, наприклад, не зможуть вступити в університет чи стати держслужбовцями”.

Закон також уточнює функції Центрів національних меншин. Вони, зокрема, мають стежити за забезпеченням культурних потреб національних меншин. А за захистом прав на використання їхніх мов має стежити Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Крім того, закон визначає населені пункти, де традиційно проживають представники нацменшин. Ця група населення має мешкати там понад 100 років і складати щонайменше 10% жителів. А також населені пункти, в яких нацменшини становлять значну частину населення – 15%. У таких населених пунктах виконавчі комітети сільських, селищних і міських рад забезпечують права на використання мов нацменшин.

Нагадаємо, раніше у Центр спільних дій  готували матеріал про те, чому закон про нацменшини стає яблуком розбрату. А також запитали в українських румунів, депутататів та урядовців, як знайти баланс між правами нацменшин і нацбезпекою.