Сучасні люди України творять історію нашої держави. І поки дехто розмірковує про важкість «туристичного фронту» десь у Карпатах, є ті, хто самовіддано виконують свої обов’язки на передових лініях оборони нашої держави. Один із них – санітар автомобільної санітарної роти одного з передових військових шпиталів на ім’я Фазель. Він народився у місті Чарсадд, що у Пакистані.
Про це повідомив Полковник Тарас Грень, ВМКЦ Західного Регіону, пише Четверта студія.
– У 1987 році я закінчив Пішаварський державний університет. – пригадує він. – Вже навчаючись в університеті, я зрозумів, що на батьківщині я не зможу залишитись. Тому, після закінчення університету мені допомогли виїхати спочатку до Афганістану, а з відти – тоді ще, до радянського союзу. Так у 1987 році я потрапив до міста Харків для вивчення мови. А в 1988 році вступив до Харківського медичного інституту.
Саме у мальовничому українському Харкові наш герой зустрів свою майбутню дружину – Олену. Відтак переїхав жити до Херсонської області. Саме в Україні він знайшов все, що допомогло становленню його як особистості. І незважаючи на те, що Фазель за національністю й ідентичністю не є корінним жителем нашої держави, проте є речі, які для нього принципові. Одна з них – мова. Справа в тому, що і в особистому житті, і на роботі він розмовляє виключно українською.
– Рішення перейти лише на українську мову я прийняв ще у 2005 році, коли отримав громадянство України, – каже він. – Моя дружина завжди розмовляла українською, і мені ця мова дуже подобається. Тому для мене така позиція цілуом логічна. А після 2014 року питання мови стало принциповим, оскільки ми з друзями почали допомагати збройним силам як волонтери. І загалом побутова ситуація: я хочу розмовляти з моєю родиною, а в мене п’ять доньок, однією мовою.
Таке ставлення викликало повагу серед нових земляків нашого героя, і свого часу Фазель став депутатом Горностаївської селищної ради. А в 2022 році, після окупації Херсонської області російськими силами, через активну проукраїнську позицію Фазель змушений був переховувати свою родину, а пізніше навіть евакуювати їх до Львова. Перебуваючи в тилу, теж не сидів склавши руки: активно займався діяльністю, що прискорювала нашу перемогу над загарбниками. І згодом, вже на звільненій території, після того, як підтвердив свої знання з тактичної медицини відповідними сертифікатами, пов’язав своє життя з військовими медичними закладами, ставши військовослужбовцем ЗСУ.
Отож коли ви відповідаєте на “Слава Україні!” словами “Героям Слава!”, ви славите саме таких Героїв.
Олександр Сидоренко.
Це може бути черговий вкид ворога, щоб посіяти паніку