Фото ілюстративне з відкритих джерел
Прийнятий Верховною Радою закон про «викривачів корупції» на викорінення корупції ніяк не вплине, але поверне до життя все ті ж старі «совкові» методи кулуарної боротьби — анонімні доноси.
Як пише «Четверта студія», про це – публікація Дениса Миргородського у «НВ».
Мій батько в кінці 80-х — на початку 90-х очолював в одній з областей підрозділ міліції, який боровся з бандитизмом та організованою злочинністю. Коли він сильно утискав інтереси кримінального угруповання, проводив затримання виконавців і підбирався до ватажків, бандити відразу закидали київський «главк» і Управління внутрішньої безпеки десятками «анонімок» зі скаргами на батька і підлеглих. В результаті оперативна робота і слідство зупинялися, а вся команда тижнями відписувалася і звітувала навалі перевірок.
На жаль, прийнятий Верховною Радою закон про «викривачів корупції» на викорінення корупції ніяк не вплине, але поверне до життя все ті ж старі «совкові» методи кулуарної боротьби — анонімні доноси. Якщо ви ще не в курсі, то прийнятий закон:
— вводить інститут «викривачів корупції», які можуть подавати свої обов’язкові до перевірки заяви анонімно;
— «викривачів» не можна буде притягти до юридичної відповідальності в зв’язку з (читай «після») поданням такої заяви, зокрема звільнити зі служби або перевести на іншу роботу;
Анонімки стануть інструментом в боротьбі за державні посади
— вони звільняються від компенсації морального і матеріального збитку, заподіяного своїми заявами.
І, наостанок, «викривачі» отримують 10%-у винагороду від «грошового розміру предмета корупційного злочину» в разі винесення обвинувального вироку суду. Ні, не з грошей корупціонера, а незалежно від того, чи було щось взагалі державою від цього корупціонера отримано. Просто з державного бюджету, з нашої з вами кишені, панове платники податків.
Крім того, що це повне повернення до практики анонімних доносів часів сталінських репресій, звільнення «викривачів» від будь-якої відповідальності за свої дії і слова призведе до такого:
— співробітники, які свідомо не справляються з роботою (зокрема злодії, алкоголіки і психічно неврівноважені) писатимуть анонімки на роботодавців, щоб застрахувати себе від звільнення;
— службовці правоохоронних органів будуть самі писати анонімки на тих, на кого вони хочуть отримати ухвалу суду про прослуховування мобільних телефонів і читання електронної пошти (наприклад, на заможних бізнесменів), а потім використовувати цю інформацію в особистих інтересах (наприклад, продавати організованій злочинності);
— з’являться кримінальні справи, де Фунти будуть засуджені за липові корупційні злочини з виплатою винагороди «викривачам», в ролі яких виступлять друзі і рідні суддів і слідчих;
— на суддів писатимуть анонімки (наприклад, про корупційний зв’язок з іншою стороною) з метою домогтися від них «правильного» рішення у справі;
— анонімки стануть інструментом у боротьбі за державні посади, а також для розправи з конкурентами в бізнесі, а їх розгляд — хорошим корупційним механізмом розправи з неугодними.
Класна боротьба з корупцією, правда?
В межах зближення законодавства України з правом ЄС цікаво запитати у законодавців, в якій країні Євросоюзу існує інститут неправдивого анонімного доносу зі звільненням наклепника від відповідальності?
Я дуже хочу викорінити корупцію в нашій країні. Я втомився розповідати іноземним інвесторам, з якими працюю, чому українські чиновники вимагають від них грошей, а силовики тероризують законний бізнес і не захищають право власності. Але навіть в страшному сні я не міг уявити, що як рішення влада придумає ЦЕ.
Адже в кримінальному процесі більш ніж достатньо інструментів, щоб розслідувати і документувати корупційні злочини, передавати справи до суду і виносити вироки. Проблема не в браку потрібних законів, а у відсутності політичної волі їх застосувати і в нездатності ефективно організувати роботу судової системи (В тому числі з-зазокрема через постійні хаотичні дії, що гордо іменуються «реформами»). Так, у червні 2017 року ми з колегами без всяких «викривачів» допомогли слідчій групі затримати «на гарячому» (в момент передачі грошей) чиновника, який вимагав у клієнта 5 мільйонів доларів США — найбільший в історії України хабар, зафіксований правоохоронними органами. Але протягом двох років з моменту передачі справи до суду, цьому чиновнику і його співучасникам так і не змогли винести вирок. А ще в одній подібній справі, де постраждав інвестор, суд не може винести вирок з 2012 року.
А закон вже підписаний президентом і незабаром набуде чинності.
Автор: Денис Миргородський, інвестор, засновник адвокатської фірми «Династія».