На Львівщині жорстоко побили та здійснили сексуальне насильство щодо сироти, Фото Варта-1
Упродовж 2020 року до структурних підрозділів з питань соціального захисту населення надійшло понад 19 тис звернень та повідомлень про домашнє насильство. Торік, за аналогічний період, ця цифра була майже утричі меншою (6646 звернень).
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу Львівської ОДА.
Переважна більшість звернень – понад 18 тис – від жінок, 709 – від чоловіків, 190 – від дітей.
Збільшення кількості випадків домашнього насильства психологи пов’язують, зокрема, із введенням карантинних обмежень.
«Карантин – дуже важливий для боротьби з пандемією. Та, на жаль, негативно впливає на психологічний стан людей, – зазначає львівська психологиня Галина Капшій. – У період локдауну значно зменшується кількість речей, на які ми можемо впливати. Закриті місця, котрі можна було б відвідати, щоб зняти емоційне напруження, наприклад, кафе чи фітнес клуби. Тривале перебування на карантині виснажує нервову систему, зменшує психологічну толерантність, забирає ресурси психіки. І тоді назовні виходить весь негатив, який назбирався за цей час. Найбільше потерпають ті, у кого вдома є мало простору для усіх членів родини, тобто немає місця, де можна усамітнися, відпочити. Тоді напруження наростає і може проявлятися агресивними діями, набуваючи форм насилля. На жаль, такі наслідки характерні не тільки для України, але й для інших країн».
«Зараз працюю із подружжям, – розповідає Галина Капшій. – Раніше чоловік був зразковим сім’янином, дбав про добробут родини. Але насправді це була лише красива картинка. Чоловік постійно критикував і принижував дружину, докоряючи їй тим, що вона не робить для сім’ї так багато, як він. Часто непрямо, «невинними» зауваженнями, підсміюваннями, «критикою заради блага», він доводив дружину до сліз і нервових зривів, демонструючи свою перевагу і владу. Це було дуже витончене психологічне насильство. До карантину, коли кожен з пари був на роботі, з цим якось мирилися. Але коли довелось працювати вдома разом тривалий час, напруження почало зростати і дійшло до кризи».
Найчастіше люди, які чинять насильство, самі колись були жертвами поганого поводження з боку інших, переконана психологиня.
«Це завжди глибока психологічна травма, яка має за собою цілий букет непростих почуттів: вини, сорому, страху, злості, безсилля, знецінення себе, розчарування, – пояснює пані Галина. – Такий травматичний досвід зазвичай «зберігається» в несвідомій частині психіки. Але у стресових і напружених ситуаціях ця «гримуча суміш» виривається назовні. Так з’являється домашнє насильство».
Основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству визначає Закон протидії домашнього насильства. У разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров’ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення, працівники Національної поліції України виносять термінові заборонні приписи, а суди – обмежувальні приписи.
«Якщо це не допомагає, суд може прийняти рішення про обов’язкове скеровування особи, яка вчиняє насильство, на проходження корекції поведінки», – розповідає начальник управління з питань праці та сімейної політики департаменту соціального захисту населення облдержадміністрації Уляна Дорош.
У Львівській області діють три мобільні бригади, які спеціалізуються на домашньому насиллі – у Львові, Яворівському районі та Новострілищанській ОТГ. Вони сформовані із працівників соціальних служб.
Постраждалі від домашнього насилля можуть знайти тимчасовий прихисток у Центрі соціально-психологічної допомоги у Львівській області (вул. Коновальця,103), «Центрі «Жіночі перспективи» (просп. Червоної Калини 36), благодійному фонді «Назарет» (Дрогобицький район, с. Добрівляни).
«За перших ознак насилля потрібно не мовчати, а говорити з тими, кому довіряєш. І не важливо, хто це – родичі, друзі, громадські організації чи поліція», – наголошує Уляна Дорош.
Куди телефонувати у випадку домашнього насильства?