На Львівщині відкрили пам’яник Олександру Чеховичу за участі заступника генпрокурора Анатолія Матіоса (ФОТО)

Сьогодні, 15 травня, на Львівщині за участі заступника Генерального прокурора – Головного військового прокурора Анатолія Матіоса, військової прокуратури Західного регіону України, громадськості та духовенства області відбулось урочисте відкриття та чин освячення пам’ятника одному з перших військових прокурорів Армії Української Народної Республіки генерал-хорунжому Чеховичу Олександру Олександровичу.

“Село Білка – це село, куди не кожен автобус заїде, а тут виявляється така сторінка української історії, де похований генерал-хорунжий Олександр Чехович, який не поїхав в екзил, у вигнання до Франції чи ще кудись. Він помер на своїй землі. Занедбана його могила нікому не була відома. Ми через архіви, шукаючи матеріали для поновлення історії військової прокуратури, 2014 року знайшли цю частину історії і втілили її з громадою села, Академією сухопутних військ та військовими прокурорами Західного регіону. Тут є точка українського пупа. Я так можу це назвати. Це там, де нам рубали пуп, де є наша державність”, – зазначив Анатолій Матіос.

Також у межах заходу курсанти роти почесної варти Національної академії сухопутних військ ім. гетьмана П. Сагайдачного пройшли урочистим маршем.

Довідково:

Олександр Олександрович Чехович – український військовий юрист. Генерал-хорунжий УНР.

Від 1 січня 1918 року — товариш начальника головної військово-судової управи Військового міністерства Української Народної Республіки. Від 10 березня 1918 року — старший військовий слідчий, а від 20 квітня 1918 року — голова Київського вищого військового суду.

Від 20 жовтня 1918 року — начальник прокурорського відділу Головної військово-судової управи Військового міністерства Української Держави, згодом — Військового міністерства УНР. Микола Литвин і Кім Науменко у «Довіднику з історії України» так прокоментували цей момент: «Усунутий з посади за прихильне ставлення до українських справ. За Директорії УНР повернувся до виконання своїх обов’язків»[3].

Від 14 червня 1919 року — начальник законодавчого відділу Військового міністерства УНР, а від 7 червня 1920 року — помічник начальника Головної військово-судової управи й головного військового прокурора УНР. Від лютого 1921 року — начальник Головної військово-судової управи військового міністерства, водночас Головний військовий прокурор УНР.

Коментарі