Ілюстрація
Громадська організація «Центр сприяння і розвитку програм та проєктів ЮНЕСКО у Львівській області» за підтримки Українського культурного фонду та офіційних партнерів: ГО «Центр промоції міжнародних соціальних та культурних проєктів ЮНЕСКО в Україні» запрошують 30 грудня 2020 року усіх зацікавлених до онлайн обговорення щодо відновлення Герба м.Самбора до історичного вигляду. За посиланням: https://www.facebook.com/groups/2317243495233751/ Серед українських міських гербів одним із найдавніших є символ Самбора.
Як пише «Четверта студія», про це повідомили організатори заходу.
Як зазначається, герб з оленем зі стрілою відомий ще з печаток міста з документу за 1533 р., хоча сама іконографія печатки та особливості колового напису дозволяють її датувати значно раніше – десь ХІV–ХV ст. Надалі герб із оленем, який біжить зі стрілою в шиї постійно використовувався на інших міських печатках, прапорах, його зображення знаходимо в раєцьких книгах. В кінці ХVIII ст. цей герб перезатверджує цісар Йосиф ІІ, а сам символ функціонує аж до 1939 р.
У ХІХ ст. з’являються спроби пов’язати сюжет герба з переказом про полювання біля Самбора королеви Бони, що нібито й “надала” такий символ місту. Ця легенда активно пропагувалася у 20–30-і рр. ХХ ст., коли західноукраїнські землі знаходилися у складі Польщі. Однак очевидно, що сама легенда була витвором пізнішого часу й не відповідає дійсності. У радянський період міський герб Самбора не затверджувався, хоча досить широко застосовувався на різних сувенірних виробах, поліграфічній продукції, значках тощо. Характерно, що для імітації радянського “гуманізму” олень позбувся стріли як “буржуазного пережитку”.
Після відновлення Незалежності України старий герб Самбора досить широко використовувався, однак не мав спершу офіційного затвердження міською радою. Рішенням сесії Самбірської міської ради 2003 р. було затверджено символи міста, опрацьовані на основі історичного герба. Проте 2007 р. до них були внесені зміни – стрілу вилучили під надуманими причинами, що нібито вона має якийсь «антиукраїнський» характер. Подібні твердження не відповідали дійсності і викликали насмішки та глузування в засобах масової інформації: одна із львівських газет помістила замітку під заголовком «Край неляканих оленів». Фактично Самбір повернувся до знаку, вживаного в радянські часи.
Проте олень ніколи не був і не є якимось винятковим українським національним знаком, тому подібні вигадки безпідставні. Як і безпідставна надмірна довірливість до міфів про королеву Бону (герб уживався ще до її появи у Самборі). Не відповідає дійсності й твердження, що в геральдиці не зустрічаються поранені тварини – ці сюжети традиційно пов’язані з мотивами полювання і пробиті стрілами чи списами звірі фігурують на різних гербах німецьких, чеських, угорських, австрійських та інших міст. Зображення оленя досить поширене у місцевих символах в Україні, а самобутність самбірського герба якраз і полягала в тому, що звір поданий зі стрілою.
«Зрештою, зміст цього знака зовсім інший: вже понад півтисячоліття біжить у самбірському гербі поранений олень як символ незламності духу, боротьби за життя, твердості характеру, так і місто Самбір, незважаючи на століття чужоземного панування, війни, руйнування, зберегло свій український характер і традицію. Тому необхідно відновити давній історичний символ Самбора без надуманих проблем», – зазначили організатори.
Учасники обговорення: Дмитро Каднічанський, доцент кафедри туризму Львівського національного університету імені Івана Франка, кандидат географічних наук Андрій Гречило, голова Українського геральдичного товариства, доктор історичних наук.