Чернечий цвинтар є частиною монастирського комплексу XVII-XVIII століть, про який згадується ще з XV століття. Тут жили монахи-домініканці. Домініканський монастир пережив пограбування і руйнування у XVI столітті, пожежу бібліотеки у роки Першої світової війни. Монастир діяв до 1946 року. У опісля НКВС тут влаштував пересильну тюрму і тоді було знищено частину монастирських речей. У другій половині 50-х років у колишньому монастирі зробили психоневрологічний інтернат закритого типу. У костелі була конюшня і гараж. Із 1997 року частину сакральних споруд передали монахам-студитам Української греко-католицької церкви.
Торік департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації оголосив міжнародний тендер на комплексну реставрацію монастирського храму із дзвіницею.
На реставрацію, яка розпочалась у 2018 році, виділено близько 29 мільйонів гривень. Це – грантові кошти Європейського союзу, надані у рамках програми «Транскордонний паломницький маршрут як інструмент промоції спільної історико-культурної спадщини в українсько-польському прикордонні» і співфінансування з обласного бюджету. Замовником робіт є департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації.
У червні цього року львівські археологи у межах оборонних мурів монастиря виявили надмогильні плити і останки 28 поховань, частина з них жіночі і дитячі. Цей монастирський цвинтар існував з початку ХVІІ століття, але вже потім сюди ховали і місцеве населення. Археологи просили будівельну фірму на місці давніх поховань зупинити роботи. Однак це було проігноровано і на сьогодні частину цвинтаря знищено.
«Із 17 плит ми зафіксували 7, 11 були добуті будівельниками без нас, але де, на якій глибині, в якому місці? З точки зору науки вони втратили цінність. Ми встановили факт наявності поховань, які залягали досить щільно. То було давнє монастирське кладовище, були надмогильні плити, людські останки. Ми порекомендували проєктантам і замовнику змінити проєктні рішення і подвір’я не понижувати. Рекомендували в місці, де локалізувалось кладовище, мінімізувати земляні роботи. Плити можна було розкрити і залишити. Це міг бути свого роду лапідарій надмогильних плит. Ми виходили не стільки з цінності надмогильних плит, як і цінності знахідок, які можуть бути виявлені, а виходимо, передусім, із християнських традицій. Не можна просто так захотіти і перелопатити людські останки», – зазначає Олег Осаульчук, директор центру «Рятівна археологічна служба».
Археологи звернулись до керівництва Львівської обласної адміністрації і ради, зокрема департаменту архітектури та розвитку містобудування, який є замовником робіт, з вимогою негайно зупинити земляні роботи та забезпечити збереження кладовища XVII-XVIII століть. А подальші роботи проводити з археологами і врахувати їхні рекомендації.
Як бути з цвинтарем?
Оксана Ткачук, заступник директора департаменту архітектури та розвитку містобудування, сказала Радіо Свобода, що на спільній нараді за участі різних фахівців вирішуватимуть, як діяти далі.
«Археологічні роботи були у проєкті передбачені. Археологи обстежили територію і було розроблена схема дій, по якій підрядники мали працювати. Чому так вийшло, що вони глибше почали копати, я не знаю, що робити далі – будемо вирішувати», – каже чиновниця. Однак свою власну позицію не озвучила.
Наразі обласна адміністрація з’ясовує, чому підрядник трактором перемішав людські останки. Лише 22 липня ухвалять рішення, що робити надалі з чернечим цвинтарем. Хто саме дав вказівку знищити поховання, ніхто не каже.
Це – не поодинокий випадок, коли у Львові та області нехтують археологічними дослідженнями, наголошує Олег Осаульчук. Коли реставрували у Львові найдавнішу церкву святого Миколая, археологи виявили понад 60 людських останків. Проігнорували дослідження археологів і при ремонті вулиці Лесі Українки, де є рештки Високого муру. Тоді фахівці наштовхнулись на залишки Вежі медоварів і пивоварів. Археологічні обстеження Святоюрського собору також становлять велику цінність, але і там не було належних досліджень.
Останній скандал нещодавно виник щодо площі Галицької у Львові, коли під час будівельних робіт зруйновано культурний шар ХV століття, на місці виявлено фундамент костелу Воздвиження Чесного Хреста XVI століття. Цей список археологи можуть продовжувати. А причиною називають безкарність, яка породжує безвідповідальність.
Радіо “Свобода”, автор Галина Терещук