Фото: ФБ/Ігор Зінкевич
З 14 квітня Олеський замок освітлюється і його добре видно з дороги.
Як пише «Четверта студія». про це повідомив помічник генерального директора Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г.Возницького Ігор Зінкевич.
«14 квітня. Це замок Олесько у смт. Олесько Буського району Львівської області, який від сьогодні буде освітлений і його з дороги буде дуже добре видно.
Ідея монтажу освітлення замку Олеська з’явилася вже давно в адміністрації Львівської національної галереї мистецтв імені Б.Г. Возницького, наразі окрім палацу Потоцьких вже і освітлюється замок Олесько і планують Підгорецький замок», – зазначається у дописі Зінкевича під світлинами.
Довідково. Олеський замок — пам’ятка архітектури та історії XIII—XVIII століть, розташований у смт Олесько, Буського району Львівської області. Один із найдавніших в Україні замків, імовірно, побудований одним із синів галицько-волинського князя Юрія Львовича на плато пагорба, який височить серед заплави р. Ліберція.
Олеський замок, розташований в 74 кілометрах від Львова у смт Олесько, і є найстарішою фортецею в Україні часів Київської Русі. У вигляді оборонної споруди давньоруський замок простояв з XIV по XVI століття. І лише наприкінці XVI століття його зробили придатним для проживання. Олеський замок відомий тим, що у 1629 році тут народився один з найвизначніших польських королів і полководців Ян ІІІ Собєський, за часів правління якого замок отримав статус королівської резиденції. Згідно легенди, майбутній король народився під час грози, і в той момент, коли повитуха поклала немовля на мармуровий стіл, вдарив сильний грім, стіл розколовся навпіл, після чого одразу ж з’явилося пророцтво про те, що новонароджений буде незвичайною людиною.
У своїй подальшій історії замок багато разів потерпав від руйнацій: декілька пожеж і сильний землетрус 1838 року спричинили руйнування мурів замку. Не менше пошкодили його і самі власники. Після того, як в одній з кімнат знайшли замурований скарб, почалися пошуки інших коштовностей: розбивалися стіни з розписами, руйнувалися каміни, знімалася підлога. З 70-х років минулого століття розпочалося активне відновлення Олеського замку, який буквально був відроджений з руїни.
Нині це філія Львівської галереї мистецтв, де експонуються зразки декоративного та ужиткового середньовічного мистецтва. Зокрема, у музеї представлено: галицько-волинський іконописний живопис ХV–XVIII ст., український портретний живопис XVI–XVIII ст., європейське малярство XVII–XVIII ст., львівську скульптурну школу XV–XVIII ст., різноманітні європейські інтер’єри, а також унікальну колекцію творів одного з найталановитіших європейських скульпторів ХVIII століття – Йогана Георга Пінзеля. Також у фондах Олеського замку зберігається найбільша колекція дерев’яної скульптури, найширша збірка старого українського портрету з понад 600 полотен, фарфор і порцеляна XVII-XX століття. Серед іншого, тут є вироби найвідоміших фабрик: Севру (Франція), Мейсену (Німеччина) і Веджвуд (Англія). До цікавих експонатів також можна додати креденс Адольфа Гітлера.
Є тут і стіл, який колись прикрашав Лувр, а пізніше був придбаний одним львів’янином з аукціону короля Франції. На ньому різнокольоровим деревом зображені святі місця. Над головою – світильники XV століття з мисливських будинків. На стінах – шпалери 1560-х років з зображенням епізодів «Одіссеї». У ті часи краща з мануфактур за рік виробляла лише один квадратний метр подібних шпалер. На території маєтку і нині знаходиться монастир Капуцинів, збудований у 1739 році. Ченці цього ордену були вправними аптекарями, а один з них вважається винахідником рецепту сучасного капучино (звідси й назва напою).
Олеський замок також наповнений таємницями та легендами, а дехто навіть вірить, що в замку є привиди. За однією версією, тут живе дух чеського монаха Яна Каспера. Колись під час служби в День святого Антонія, Каспер на очах у тисячі прочан нібито стрибнув у колодязь, свідчення про що зафіксовані у літописі замку. І донині душа його блукає коридорами замку і не може знайти вічного спокою.
Не менш цікаві легенди пов’язані з назвою цієї місцини, в обох фігурує дівчина на ім’я Олеся. Перша сповіщає про те, що у останнього оборонця захисної споруди, старости Івашка Прислужича була донька, яка піднімала бойовий дух в рядах олеських захисників і завжди залишалась з ними до кінця. Інша, більш романтична, розповідає про дівчину, яка, тікаючи від татар, омивала сльозами луги й поля. Там, де падали її сльози з’являлися цілющі джерела. До речі, в Олеську є завод мінеральної води з цінними лікувальними властивостями (рекомендується при захворюваннях шлунку, печінки та сечової системи), яка була знайдена в Олеську в 1950 році.
Будівництво заводу мінеральної води почалося в 1959 році, а в 1960 – завод почав давати першу продукцію. Обидві легенди сходяться на тому, що мешканці цієї місцевості назвали своє поселення в честь Олесі. Також замок нерідко використовувався для зйомок фільмів. Зокрема, тут знімалися «Час збирати каміння», «Три мушкетери», «Борис Годунов», «Дике полювання короля Стаха», «Пастух Янко», «Королева Бона», «Овід», «Вогнем і мечем», «Козаки йдуть» тощо.