Музей «Територія Терору» відкриває виставку про втрачене дитинство
Сьогодні, 29 жовтня, на площі біля Меморіального музею тоталітарних режимів «Територія Терору» (просп. Чорновола, 45Г) відкриється вулична виставка «Втрачене дитинство: почуте та “непобачене”».
Про це пише Четверта студія з посиланням на прес-службу ЛМР.
Львів’ян запрошують долучитись до заходу онлайн.
Учасники зустрічі: автори і авторки виставки – культурологиня Ольга Муха, історик Юрій Коденко, дизайнерка – Катерина Дідик, інтерв’юерка Ліана-Марія Бліхарська, фотографка – Наталія Хасаншін, перекладачка Ольга Білейчук, координаторка Ольга Гончар та інші.
Запрошені представники Генерального консульства Республіки Чехія у Львові, Чеського культурного центру у Києві, представники ГО Post Bellum (Чехія), Львівської міської ради.
О 12:00 запрошують усіх долучитись до обговорення виставки у ZOOM-конференції за посиланням
Meeting ID: 858 2799 4155
Passcode: 491524
Нагадаємо, виставка «Втрачене дитинство: почуте та “непобачене”» – історії людей, які у ранньому віці стали жертвами репресій, депортацій, свідками масових вбивств і геноцидів ХХ століття у Центрально-Східній Європі. Герої виставки народилися у неволі чи втратили батьків. Їхні розповіді музей разом із чеською громадською організацією Post Bellum записав у межах міжнародного проєкту «Втрачене дитинство», який підтримує Європейський Союз за програмою House of Europe.
«Без сумніву, ХХ століття – епоха тоталітаризмів. Нацистський і комуністичний режими, почергово змінюючи одне одного, застосовували масове насильство проти своїх опонентів, окремих соціальних груп і цілих спільнот. З усіх жертв тоталітарного насильства діти були чи не найбільш вразливою групою. Беззахисність, схильність до хвороб та вікові психологічні особливості робили їхні переживання ув’язнення, депортації, втрату близьких і рідних, дому вкрай болісними», – зазначає кураторська група дослідників Музею.
Досвід неповнолітніх в умовах радянського і нацистського терору охоплює здебільшого осіб, які мають коріння на територіях Західної України, але не тільки. Спеціально для проекту із приватного архіву дослідника Мартіна-Олександра Кислого було передано історію кримської татарки Гульнар Калайджи (Мусаніф), а біографію чешки Гелени Естеркесової (Рівец) надав міжнародний архів Memory of nations.
Це унікальні голоси дитячого досвіду Голокосту, Голодомору, депортації кримських татар, а також дуже релевантний приклад із чеської історії, які демонструють, що тоталітарне насилля – однакове для всіх, попри географію, мову, релігію чи соціальний статус. Таке багатоголосся набуває особливої ваги на тлі політичного контексту сучасної епохи й ретравматизації суспільства анексією Росією Криму та війною на Сході України.
Хоч кожна історія особлива, та всі герої виставки у свій спосіб зазнали травми «втраченого дитинства» й були позбавлені можливості «нормального» дорослішання. Через особисті оповіді, через пряму мову можна побачити як великі трагедії середини ХХ століття вплинули на долю дітей. Усі ці історії незабаром можна буде прослухати і прочитати на онлайн-платформі «Втрачене дитинство».
Основа виставки – це поєднання ексклюзивних усноісторичних свідчень, біографічних інтерв’ю та поодиноких історичних документів, адже залишилось надто мало документальних свідчень про дитинство в умовах тоталітарного насильства. Ключові образи-патерни стали “відтвореними”, намальованими спогадами: вагон, невигадлива їжа, валянки, ліс, колючий дріт, гавкаючий пес, втрачене немовля.
Виживання дітей у важких умовах, втрата дому і рідних, виростання на спецпоселеннях, у таборах і дитячих будинках, подальша дискримінація та стигматизація у суспільстві – усе це “втрачене”. Але діти залишаються дітьми, і їхні ігри у вагонах-телятниках чи на депортаційних поселеннях, вміння радіти малому й спроможність дозрівати у будь-яких обставинах слугували основною стратегією виживання, попри все. Дитинство неможливо відібрати жодному теророві, дитинство завжди є. Тут – почуте, але не побачене.
Контактна особа: Карина Ляшенко — 0987115270.