Маркерами простору окупанта на Львівщині досі залишаються десятки пам’ятників невідомим солдатам та інших об’єктів монументального мистецтва. Близько 180 із них в минулому столітті внесені до переліків щойно виявлених пам’яток. Однак вони не занесені до реєстру Міністерства культури та інформаційної політики.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Дрогобицьку РДА.
Відтак департамент архітектури та розвитку містобудування допомагає громадам пройти необхідну процедуру, щоб законодавчо правильно позбутися російських пам’яток-маркерів окупанта на своїй території.
Про це у коментарі для “Українського радіо: Львів” розповіла директорка департаменту архітектури та містобудування Львівської ОВА Олена Василько.
За її словами, від початку повномасштабного вторгнення росії громади Львівщини почали дуже активно працювати над ліквідацією монументів радянської доби. І фахівці департаменту підтримують ці процеси.
“Забирати маркери окупанта з нашої території давно на часі. Ми звертаємося до МКІП, щоб отримати офіційну відповідь, що міністерство не вноситиме запропоновані колись монументи до Реєстру. І тоді спосіб їх демонтажу стає простішим. Водночас нагадуємо громадам, питаємо, які об’єкти вони хотіли б вилучити, напрацьовуємо “дорожню карту”, формуємо пакети необхідних документів і подаємо на розгляд Міністерству культури”, — розповідає Олена Василько.
Рішення про знесення радянських пам’ятників, які не є пам’ятками, приймає сама громада. Жодних погоджень від органів охорони культурної спадщини не потрібно.
“Також маємо ініціативну групу, члени якої переконані, що деякі з цих об’єктів потрібно зберегти в майбутньому музеї історії тоталітарного режиму. Адже ми — європейська нація і не можемо нищити по-варварськи об’єкти, які мають мистецьку цінність. Їх варто музеєфікувати з метою переосмислення. Маємо пам’ятати ці страшні сторінки нашої історії, щоб не допустити їхнього повторення, щоб наші діти знали, що таке справжній радянський союз”, — зазначає директорка департаменту.
Олена Василько також додала, що зараз ведуться роботи з пошуку відповідного місця, в якому можна було б розмістити частину радянських монументів, за прикладом музею «Територія Терору».