Львівщина відзначає День народження видатного Богдана-Ігоря Антонича (ФОТО)

Фото: ФБ/Олег Синютка

Цього дня народився Богдан-Ігор Антонич – український поет, прозаїк, перекладач.

На Львівщині відзначають День народження видатного українського поета.

«Сьогодні відзначаємо День народження видатного Богдана-Ігоря Антонича. Впевнений, з такими великими синами українського роду, з тими великими можливостями, які сьогодні маємо, ми обов‘язково постоїмо за нашу землю, історію, культуру, народ. І ніхто, і ніколи не має права сумніватись в тому, що українці самі мають визначати як жити і як розвиватись», – зазначив у дописі на своїй сторінці у ФБ народний депутат України Олег Синютка.

Богдан-Ігор Антонич (1909-1937) народився в селі Новиці, Горлицького повіту, на Лемківщині, в родині священика. Закінчив Сяноцьку гімназію – єдину на всю Лемківщину польську гімназію, де викладали і українською мовою. Восени 1928 року вступив на філософський факультет Львівського університету. Перша збірка поезій Антонича – «Привітання життя», вийшла в 1931, коли авторові було 22 роки. Вихід у світ другої збірки «Три перстені» (1934; саме ця збірка й зробила Антонича популярним, показала творчі можливості поета) співпав у часі з закінченням Львівського університету.

Власне, другою була «Велика гармонія» – збірка віршів на релігійні теми, написана у 1932–1933 роках. Уперше повне видання збірки українською мовою – однотомник вибраних праць – здійснили у 1967 році у Нью-Йорку колега, сучасник і друг Антонича Святослав Гординський та поет-емігрант і літературний критик Богдан Рубчак. В Україні найповніше видання поезій митця вийшло лише у 1989. Разом з тим, поет знаходив час на працю в інших жанрах та на публіцистику, робив переклади, на сторінках преси дискутував на політичні та громадські теми; публікував сатиричні фейлетони та пародії. Крім того, Антонич пробував свої сили у прозі та драматургії.

Здобувши за життя славу та визнання на західноукраїнських землях, після смерті поет, що прожив усього неповних 28 років, був на довгий час несправедливо забутий, а його творчий доробок – заборонений. Та навіть у неповному, усіченому вигляді творчість Антонича прийшла до читача в публікаціях на початку 1960-х років, а потім у книзі «Пісня про незнищенність матерії», і не тільки привернула до себе загальну увагу, а й стала активним фактором літературного процесу. Вона несла з собою поетику ХХ ст., яку тодішні молоді митці відкривали для себе у творчості Лорки, Поля Елюара, Юліана Тувіма,- пише “Укрінформ”.

Архівне відео