Львів’янка у суді довела незаконність положення про в’їзд авто на площу Ринок
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду визнав протиправним та нечинним положення про порядок в’їзду авто у пішохідну зону в центрі Львова. Йдеться про видачу перепусток на в’їзд у пішохідну зону лише на одне авто для кожного житлового приміщення. Про це пише Четверта студія з посиланням на Захід.нет.
Львів’янка Ірина Скочиляс є співвласницею квартири у центрі міста, де також проживають її родичі. У жінки є легкове авто Peugeot, а її батькові належить авто Geely. Оскільки їхня квартира розташована у пішохідній зоні, яка обмежена просп. Свободи, пл. Торговою, пл. Данила Галицького, вул. Підвальною, вул. Валовою, пл, Міцкевича, то їм потрібно було отримати перепустку на в’їзд у цю зону.
Згідно з порядком в’їзду авто у пішохідну зону, який затвердила Львівська міськрада у 2014 році, мешканці, а також власники житлових приміщень на території пішохідної зони можуть заїжджати у пішохідну зону без права стоянки та паркування, крім відведених для цього місць. Йдеться про транспортні засоби категорії «В».
Позивачка, як власниця житла, у серпні 2018 року отримали перепустку на в’їзд у пішохідну зону терміном на один рік. Таку ж перепустку отримав її батько для свого авто.
У 2018 році Львівська міськрада змінила порядок в’їзду авто у пішохідну зону: відтоді перепустка була чинна уже два роки та видавалась лише на одне авто для одного житлового приміщення (квартири чи будинку).
Коли в Ірини Скочиляс завершилась перепустка, вона звернулась до ЛКП «Ратуша-сервіс» за новою та отримала її, однак її батькові відмовили у наданні такої перепустки, оскільки за вказаною ним адресою уже видали перепустку на авто його доньки. Після цього львів’янка відмовилась від виданої їй перепустки на користь свого батька, про що повідомила ЛКП «Ратуша-сервіс». Після цього жінка знову спробувала отримати перепустку, але їй відмовили, бо перепустку уже надали її батьку, а дві людини з однієї квартири не можуть отримувати перепустку.
Львів’янка звернулась до суду, оскільки вважала, що положення про порядок в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону порушує її права. Вона хотіла, зокрема, визнати протиправним та нечинним п. 4.8 Положення про порядок в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини м. Львова в частині видачі перепустки на право в’їзду транспортних засобів категорії «В» у пішохідну зону на один автомобіль для одного житлового приміщення (квартири, житлового будинку).
У січні 2020 року Львівський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні її позову. Однак постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2020 року рішення Львівського окружного адміністративного суду скасовано, а позов львів’янки було задоволено.
Виконавчий комітет ЛМР з постановою суду апеляційної інстанції не погодився, тому звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову.
У касаційній скарзі представник ЛМР стверджує, що не перешкоджає володінню позивачці її авто в межах дотримання ПДР та правил, встановлених актами Львівської міської ради та її виконкому. Також наголошував на положеннях чинного законодавства щодо охорони культурної спадщини та на тому, що «Львів – це унікальне місто, яке зберегло в процесі свого розвитку не тільки численні архітектурні пам’ятки та ансамблі, а й історичну планувальну структуру центральної частини».
Позивачка у відзиві на касаційну скаргу погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, а також посилається на те, що жодною нормою, зокрема, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про благоустрій населених пунктів» та «Про охорону культурної спадщини», до повноважень міських рад та їх виконавчих органів не віднесено визначення кількості авто, які можуть перебувати у власності будь- якого члена відповідної територіальної громади чи якими він може користуватись на власний розсуд з дотримання встановленого законом порядку, у залежності від місця його проживання в населеному пункті.
Колегія суддів вважає, що Львівська міськрада, приймаючи положення про те, що перепустка на право в’їзду транспортних засобів категорії «В» у пішохідну зону видається на один автомобіль для одного житлового приміщення не довела, що мала на меті збереження культурної цінності центральної частини Львова, не надала конкретних доказів того, як саме обмеження кількості автомобілів збереже культурну цінність міста або навпаки їй зашкодить. На думку суду, обмеження проїзду мешканцям центральної частини міста Львова до своїх помешкань прямо суперечить нормативному акту вищої, ніж оскаржуваний, юридичної сили.
Відтак касаційну скаргу виконавчого комітету Львівської міської ради Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду залишив без задоволення, а постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від серпня 2020 року – без змін.
Апеляційний суд у 2020 році визнав протиправним та нечинним пункт 4.8 положення про порядок в’їзду транспортних засобів у пішохідну зону центральної частини м. Львова, обмеженої просп. Свободи, пл. Торговою, пл. Данила Галицького, вул. Підвальною, вул. Валовою, пл. А.Міцкевича, в частині видачі перепустки на право в’їзду транспортних засобів категорії В у пішохідну зону на один автомобіль для одного житлового приміщення (квартири, житлового будинку).
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.