ЛеоКарт перетворився на інструмент фінансового шантажу сусідніх громад

Леокарт перетворився з амбітного цифрового прориву на інструмент фінансового шантажу сусідніх громад

Транспортний шантаж: Львів взяв у заручники пільговиків приміських громад. Як обіцянки агломерації розбилися об дефіцит бюджету Львова

Про це пише Четверта студія.

Епопея з впровадженням «ЛеоКарт», у яку Львівська мерія роками інвестувала мільйони бюджетних гривень та величезний політичний капітал, остаточно перетворилася з амбітного цифрового прориву на інструмент фінансового шантажу сусідніх громад. Ситуація, що розгортається навколо Сокільницької, Зимноводівської та інших ОТГ, оголила неприємну правду: «золоті гори», які обіцяли приміським селам під час формування агломерації, швидко змінилися мовою ультиматумів.

Спершу місто тріумфально роздавало картки мешканцям передмістя, фактично «підсаджуючи» їх на львівську транспортну мережу, а коли система запрацювала, виставило багатомільйонні рахунки.

Логіка міської ради виглядає як спроба латати дірки у бюджеті за чужий кошт під прикриттям «стабілізації тарифів». Лише Сокільникам нарахували 3,6 млн грн за послуги, які громада офіційно не замовляла і впровадження яких не погоджувала. Особливий цинізм ситуації полягає в тому, що право на пільговий проїзд для пенсіонерів чи ветеранів є загальнодержавним і гарантованим законом, а «ЛеоКарт» – це лише технічний засіб обліку.

Проте Львів вирішив використати цей інструмент як дистанційний пульт керування соціальним спокоєм сусідів: не платите – ми заблокуємо вашим мешканцям доступ до транспорту. Уже понад 10 тисяч карток уже перетворено на звичайний пластик, що фактично дискримінує людей за місцем реєстрації.

Паралельно з цим удар отримали і самі львів’яни: анонсоване «тимчасове» скасування безоплатних пересадок до 11 квітня виглядає як розписана безпорадність у керуванні транспортною моделлю. Замість обіцяного комфорту та єдиного квитка пасажири отримали обмеження в оформленні карток та необхідність платити двічі за одну поїздку.

Виправдання подорожчанням пального звучать непереконливо на фоні того, як легко місто перекладає відповідальність на ОТГ, чиї мешканці працюють у Львові та наповнюють його бюджет податком на доходи фізичних осіб.

Виходить гра в одні ворота: податки ми забираємо собі, а за проїзд ваших пільговиків – платіть окремо.

Така політика «транспортного гетто» не лише руйнує довіру між сусідами, а й ставить під сумнів саму суть реформи, яка мала б об’єднувати, а не роз’єднувати регіон через заблоковані валідатори.