Кропивʼянка — що це та як лікувати

Кропивʼянка — алергічний дерматоз, що характеризується висипом та сильним свербежем. Захворювання виникає внаслідок дії різних факторів зовнішнього середовища і функціональних порушень нервової системи. Оскільки це алергічна реакція, то для зменшення симптоматики використовують антигістамінні препарати, а кортикостероїди, наприклад дексаметазон, застосовують у складних випадках.

Причини виникнення

Реакцію гіперчутливості може викликати будь-який фактор зовнішнього середовища. Проте найбільш часті причини виникнення:

1. укуси комах;
2. рослини;
3. холод;
4. інсоляції;
5. хімічні речовини.

Клінічна картина кропивʼянки

Розрізняють дві форми: гостру та хронічну. Гостра виникає миттєво після контакту з подразником. Одразу зʼявляються пухирі рожевого кольору. Вони мають нерівні краї та розташовані на тулубі й кінцівках, інколи — на слизових носа та рота. Якщо немає повторного контакту, то висип тримається 1-2 години. Кропивʼянка може супроводжуватися набряком Квінке. Він поширюється на шкіру та слизові обличчя, носоглотки і статевих органів. Шкіра — рожево-перламутрова, напружена та щільна. Під час дотиків набряк болючий. Найбільш небезпечним є набряк глотки та гортані, що може призвести до асфіксії. Хронічна форма супроводжується рецидивами висипу протягом місяців і років. Під час загострень виникає не лише висип, а й неспецифічні загальні симптоми:

1. лихоманка;
2. розлади травної системи;
3. біль у суглобах;
4. головний біль;
5. слабкість;
6. підвищена втомлюваність.

Як діагностувати

Лікар-дерматолог відповідає за правильну діагностику шкірних захворювань. Тому, якщо виник будь-який висип, слід звертатися до фахівця. Не варто займатися самодіагностикою та самолікуванням. Лікар зʼясовує діагноз за анамнезом життя та хвороби, клінічними проявами й результатами лабораторних досліджень. Кропивʼянку диференціюють із коростою та токсикодермією.

Як лікувати

Насамперед необхідно виключити контакт з алергеном. Слід відмовитися від лікарських препаратів (інгібітори АПФ, НПЗЗ, вітаміни). Рекомендується уникати стресів та умов перегрівання або переохолодження (особливо у разі тяжкої кропивʼянки). Призначають гіпоалергенну дієту, антигістамінні та десенсибілізуючі препарати. За тяжкого перебігу рекомендують кортикостероїдні гормони. У разі виражених набряків необхідні дегідратуючі та сечогінні препарати. Місцево застосовують бовтанки, розчини з протисвербіжними засобами, мазі та креми з глюкокортикостероїдами, пасти з іхтіолом. Фізіотерапія також може бути ефективною у випадках нейрогенної кропивʼянки. Це може бути загальне УФ-опромінення, паравертебральна діатермія, діадинамічні струми, лікувальні ванни.

Коментарі