Ілюстрація: "Рівненські новини"
Деякі віруси, такі як кір, паротит і менінгіт, можуть викликати проблеми зі слухом, але як щодо SARS-CoV-2, вірусу, який викликає COVID-19?
У перші місяці пандемії швидкий систематичний огляд COVID-19 і проблем зі слухом виявив можливий зв’язок між COVID-19 і аудіовестибулярними симптомами (втрата слуху, тинітус і запаморочення). Однак як кількість, так і якість ранніх досліджень були низькими. Зараз, коли пандемія триває вже більш як рік, опубліковано більше досліджень і дослідники змогли оцінити, наскільки поширеними можуть бути ці симптоми. Про це пише “Четверта студія” з посиланням на НВ.
Ми з колегами виявили близько 60 досліджень, які повідомляють про аудіовестибулярні проблеми у людей з підтвердженим COVID-19. Наш аналіз зібраних даних, опублікованих в Міжнародному журналі аудіології, показує, що 7−15% дорослих з діагнозом COVID-19 повідомляють про аудіовестибулярні симптоми. Найпоширенішим симптомом є тинітус (шум або дзвін у вухах), за ним — проблеми зі слухом і запаморочення.
Тинітус
Тинітус — звичайне захворювання, що зачіпає приблизно 17% усіх дорослих. Більшість людей з шумом у вухах також відчувають втрату слуху, що передбачає тісний зв’язок між ними. Тинітус часто є першим попередженням про те, що, наприклад, дія гучного шуму або токсичних для вуха ліків уразила слухову систему. Цікаво, що існують повідомлення, що тинітус є поширеним симптомом тривалого COVID-19, де симптоми проявляються в останні тижні або місяці після того, як інфекція зникла.
Слуховий орган явно надзвичайно чутливий, бо майже кожен буде тимчасово чути дзвін, перебуваючи в дуже тихій обстановці. Існує також тісний зв’язок між шумом і стресом. Якщо люди не сплять ночами, відчувають стрес і тривогу через наближення дедлайну, фінансових проблем або втрату, то вони нерідко будуть чути шум у вухах.
Зазвичай симптоми слабшають, коли усувається джерело стресу і занепокоєння. Дивно, але немає клінічних тестів, які могли б діагностувати дзвін у вухах, тож фахівці зі слуху покладаються на слова пацієнта.
Чому люди з підтвердженим COVID-19 повідомляють про шум у вухах — невідомо. Можливо, вірус атакує і вражає слухову систему. З іншого боку, причиною може бути психічний і емоційний стрес від пандемії. Але ми маємо бути обережними при інтерпретації цих висновків, оскільки не завжди ясно, чи повідомляють дослідження про наявні або нові симптоми. Чого не вистачає, то це якісних досліджень, які б порівнювали тинітус у людей з і без COVID-19.
Втрата слуху та запаморочення
Проблеми зі слухом, пов’язані з COVID-19, відчувають люди різного віку і з різним перебігом хвороби, починаючи від легкої форми (яка піддається лікуванню вдома) і закінчуючи важкою (що вимагає госпіталізації). Є кілька повідомлень про випадки раптової втрати слуху в одному вусі, які часто супроводжуються дзвоном.
Раптова втрата слуху відбувається у близько 20 на 100 тис. осіб на рік. Її лікують стероїдами, щоб зменшити набряк і запалення у внутрішньому вусі. Але лікування ефективне лише тоді, коли воно починається незабаром після втрати слуху.
Ми знаємо, що віруси можуть викликати раптову втрату слуху, тому SARS-CoV-2 може бути відповідальний за повідомлення про втрату слуху у пацієнтів з COVID-19. Проте кількість випадків, пов’язаних з COVID-19, в усьому світі настільки велика, що важко сказати з великою часткою впевненості, що випадків раптової втрати слуху більше, ніж відбувається щорічно.
Іншим поширеним симптомом COVID-19 є запаморочення. Його може бути досить важко відрізнити від системного запаморочення, характерного для ушкодження системи рівноваги у внутрішньому вусі. Поки що ми можемо припустити, що системне запаморочення відбувається приблизно в 7% випадків захворювання на COVID-19.
Починаємо розуміти
З огляду на важливість своєчасного подання даних для інформування медичних служб, слід вітати інформацію, отриману під час цього нового систематичного огляду. Однак дотепер такі дані ґрунтувалися на обстеженнях і звітах про конкретні випадки. Важливо не діагностувати аудіовестибулярні симптоми там, де вони відсутні або де вони випадкові, з огляду на високий рівень COVID-19 серед населення. Однак результати огляду можуть бути лише початком нашого розуміння цієї нової патології.
Чого не вистачає, так це ретельних клінічних і діагностичних досліджень, які порівнюють вибірку людей, котрі мали позитивний результат на COVID-19, і тих, хто не хворий на COVID-19. З цією метою ми проводимо дослідження, розраховане на рік, для вивчення довгострокового впливу COVID-19 на аудіовестибулярну систему серед людей, яких раніше госпіталізували з цим вірусом.