Михайло Цимбалюк
Старі норми у новому трактуванні. Нині суспільство активно обговорює пункт першої редакції закону “Про військовий обов’язок і військову службу”, прийнятому ще в 1992 році.
Про це повідомив нардеп Михайло Цимбалюк, пише Четверта студія.
Згідно з цієї нормою, під час війни “забороняється виїзд з місця проживання” призовників (це особи, приписані до призовних дільниць), військовозобов’язаних (громадяни, що перебувають в запасі ЗСУ) та резервістів (проходять службу у військовому резерві) без дозволу керівника відповідного військкомату, які зараз називаються територіальними центрами комплектування і соціальної підтримки.
Тривалий час ця норма була “мертвою”, бо не було порядку її реалізації. Тим більше, що Закон «Про військовий обов’язок та військову службу» ухвалювали, коли діяв інститут прописки. Зараз же такого поняття як «прописка» у законодавстві України не існує, а натомість є реєстрація місця проживання. Міністерство оборони України має чітко роз’яснити, кому саме потрібно отримувати довідку з дозволом про переміщення – тим, хто постійно змінює місце реєстрації, чи й тим, хто пересувається країною в робочих чи особистих цілях.
Окрім того, колишні військкомати мають доволі обмежений штат співробітників і специфічний, поденний режим роботи. Човниковий трудовий рух військовозобов’язаних всередині країни, внутрішня міграція є свідченням того, що сотні тисяч українців проживають не за місцем своєї реєстрації. Основне, щоб видача таких дозволів із ТЦК не стала бюрократичною процедурою, яка затягувала час, формувала корупційну складову і не стала тим фактором, коли до війська беруть усіх – і тих, хто може тримати зброю, і тих, хто ні…
Варто не забувати, що в країні війна, введено воєнний стан – і тому всі військовозобов’язані при зміні місця проживання повинні стати на облік у місцевому територіальному центрі комплектування, а не переховуватися у готелях та віллах Заходу країни.