16 грудня – День пам’яті Лева Львовича Ґеца (1896-1971), українського графіка, живописця, громадського діяча.
Народився Лев Ґец у Львові в багатодітній українсько-польській родині. Навчався в Львівському художньо-промисловому училищі, згодом закінчив Краківську академію красних мистецтв (з 1950 – її професор). Щоправда, до закінчення академії встиг повоювати – спочатку на фронтах Першої світової у лавах Українських Січових Стрільців, а потім брав участь у польсько-українській війні 1918-1919 років. Був важко поранений у ноги.
Саме під час «світової воєнної завірюхи» молодим митцем було створено альбом «Антологію стрілецької творчості» – серію надзвичайно правдивих та емоційних малюнків. По закінченню академії працював учителем малювання в гімназії міста Сянок, де одним із його учнів був Богдан-Ігор Антонич (майбутній відомий поет). У Сяноку, яке стало йому рідною домівкою на 12 років, Лев Ґец вів активну громадську діяльність, чимало зробив для збереження й популяризації культурної спадщини лемків. Організував товариство «Лемківщина» й однойменний музей.
Після закінченню Другої світової війни митець мешкав у Кракові. Багато хто зі співвітчизників називав його «українським послом у Кракові». Автор понад 3500 малюнків, акварелей, картин, з них 150 картин і 15 дереворитів присвячено Лемківщині. Під враженням перебування в Києві (1969) створив ескізи «Золоті ворота», «Будинок Т. Шевченка». Впродовж багатьох років ім’я цього чудового митця, справжнього віртуоза рисунка в Україні навіть і не згадувалось. Альбоми малюнків Лева Ґеца зберігаються у Кракові та Римі, – повідомляє «Укрінформ».
Як повідомляють «Фотографії старого Львова», Лев Ґец являє собою одну з яскравих, проте малознаних сторінок мистецької історії Львова міжвоєнного періоду. А закарбувалась його постать в історії багато чим – тут і мистецька і громадська діяльність, і викладацька робота, і військові справи. Є у Львові навіть вулиця Ґеца, щоправда в силу свого розташування (на Левандівці), вона досить маловідома для загалу.
Ні депутати Львівської міської ради, ні чиновники Садового не піднімали це питання
Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу