Херсон після окупації: сльози, обійми та розповіді про знущання росіян (ВІДЕО)

Збройні Сили України вже за кілометр від Херсона

Героїчне місто Херсон, звільнення якого святкувала вся країна, оговтується від окупації. Понад 8 місяців росіяни намагались відібрати у незламних херсонців їхній дім, обриваючи всі зв’язки з Україною та рідними. Своїх визволителів жителі Херсона зустрічають обіймами, плачуть та цілують руки.

Про життя звільненого Херсона розповідає проєкт “Український свідок”.

19-річного Олександра окупанти сприйняли за військового ЗСУ, який здає їх позиції, і п’ять разів забирали в полон.

“Током б’ють і палками, пласкогубцями зжимають пальці і вивозять в центр, за Антонівський міст вивозили в Цюрупинськ (Олешки) і там викидали з мішками на голові і ти сам ідеш назад, пішком. Знущались над дітьми, як тільки можна було. Я разів 5 був у них в полоні, найдовше це три місяці”, – пригадує хлопець.

По місту й досі ходять тисячі перевдягнутих росіян, намагаються знайти їжу, шукають речі, аби перевдягтись і втекти, і самі ж себе видають. На такі звернення оперативно реагують патрульні.

“Видно по розмові, що вони не з нашої “пісочниці”. Шукають їжу, переодягнутись, організовують зустрічі. Прийшов один до діда і каже: дай мені штани, а він йому: іди здавайся, які тобі штани. Або в маршрутці кажуть: нам треба вийти на кінцевій, скільки буде коштувати? Ми всі знаємо, що в нас один тариф, що одну зупинку, що 20 зупинок їхати, а потім не доїхавши до кінця кажуть: нам тут треба”, – розповідає Наталія.

На херсонському вокзалі працюють генератори, подекуди з’являється мобільний зв’язок та інтернет, люди можуть зв’язатися з рідними. Також тут працює гуманітарний коридор, де будь-хто може отримати медичну допомогу.

Лариса, мама патрульного поліцейського, вперше за тривалий час побачила та обійняла сина. Обоє заплакали. Жінка пригадує, як росіяни ходили по квартирах і шукали військових та поліцейських.

“Приходили, шукали військових. У нас там поліцейський в підїзді, але його вже не було, а вони приходили і шукали. Мені казали: а ти не боїшся, що в тебе син в поліції? Я кажу: ні, а чому я повинна боятись, мій син далеко, а я, ну що буде, те буде. Я нікого не боюсь. Телефон тільки з собою ніколи не брала, бо розстріляли б. у мене був окремий для російської сімки“, – розповідає Лариса.

Поліцейські на вулицях міста не лише патрулюють та реагують на звернення, а й роздають дітям печиво та охоче обіймаються з херсонцями. Тим часом рятувальники очищають білборди від російських плакатів і з посмішкою на обличчі спалюють, щоб ніщо більше не нагадувало про “русский мир” у звільненому українському Херсоні.