Зоозахисники закликали створити Державну службу з порятунку диких тварин, яка би відстежувала і попереджала випадки їхнього незаконного утримання в неволі та торгівлю.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Львівський прес-клуб.
Попри те, що торгівля дикими тваринами заборонена нормами міжнародного права, наша країна стала одним з найбільших транзитних майданчиків цієї контрабанди. Тварин, яких незаконно вилучають з природного ареалу, утримують в неволі чи перепродають ,– тисячі. І часто правоохоронні органи тут безсилі через дірки в законодавстві та інертність судової системи.
Триста ведмедів у приватних садибах в Карпатах, десятки дельфінів у непристосованих для нормального життя умовах, триста червонокнижних птахів контрабандою в Азію – це далеко не повний перелік прикладів того, як комерсанти знущаються над тваринами, не пристосованих до неволі.
Цю проблему обговорювали у Львівському пресклубі під час пресконференції на тему: «Найбільш резонансні випадки жорстокого поводження з тваринами на Львівщині. Чому погано працює закон і як зробити покарання за злочин невідворотним?», яку організувала міжнародна благодійна організація «Екологія-Право-Людина».
За словами Ольги Мелень-Забрамної, керівниці юридичного відділу цієї організації, нині багато таких справ перебувають у судах. Проте, як вирішити їх на практиці, довівши до логічного завершення – дилема.
– Ми судилися з дельфінарієм «Оскар» в Трускавці. Судді порушили питання: так, дельфіни перебувають у неналежних умовах, але, якщо їх вилучити в нинішніх власників – що з ними робити далі? Випустити в природне середовище не можна, адже тварини вже не пристосовані до самостійного життя в морі. Реабілітаційного центру в Україні немає. Виходить замкнене коло. Зараз разом з Міністерством охорони навколишнього середовища ми шукаємо шляхи вирішення цієї проблеми. Але все – непросто, – навела приклад Ольга Мелень-Забрамна.
За її словами, вилучити дику тварину в господаря, який тримає її в неналежних умовах, завдаючи страждань, або ж який незаконно володіє рідкісним чи екзотичним видом, вкрай складно.
– Має бути сертифікат на тварину, документація, яка підтверджує, наприклад, факт купівлі-продажу чи оренди. Але ідентифікувати тварину не так просто. Один дельфін не витримав важких умов і загинув – його тихцем позбулися і виловили другого, третього в Чорному чи Азовському морі. Але ж документи залишились і за ними – все гаразд. І дуже важко довести, як все було насправді.
Сьогодні, каже юристка, в Україні діють близько 10-ти приватних дельфінаріїв, в яких морських ссавців використовують заради розваг, вкорочуючи їм життя і прирікаючи на страждання.
Червонокнижні орли і мавпи, яких утримують вуличні фотографи в курортних містах, також здебільшого потрапляють в руки комерсантів незаконно. А хтось навіть вигадав смертельний бізнес, знищуючи диких тварин.
Катерина Полянська, екологиня МБО «Екологія-Право-Людина» розповіла про так звані «тренувальні станції», на яких господарі собак бійцівських і мисливських порід «шліфують» навички своїх улюбленців.
– Наші волонтери їздили під виглядом клієнтів і розпитували у власників, наскільки далеко можна зайти у такому «тренуванні». Цікавились, чи можна за певну суму дозволити собаці убити дику тварину. Ті відповідали, що так, без проблем, – розповіла вона.
Катерина Полянська нагадала про недавній інцидент із загибеллю птахів в заповіднику Асканія-Нова. Такі випадки стають резонансними, проте замовчуються інші: яйця диких птахів і черепах постійно викрадають задля продажу, частина з них навіть потрапляє до ресторанів вишуканої кухні.
– Є долідження, що Україна експортувала понад 300 тисяч диких птахів до Саудівської Аравії, Катару, Омару, – повідомила Ольга Мелень-Забрамна. Можемо тільки здогадуватись, скільки тих пташок вижило, доїхало до місця призначення. Люди втручаються заради комерції, руйнують екосистему. Потім дивуються, чому збільшується кількість комарів. Людина вбиває дику природу, знущаючись над нею.
Богдан Вихор, керівник практики «Рідкісні види» Всесвітнього фонду природи «WWF-Україна» каже, що зазвичай до місця призначення живими доїжджає лише третина такого «товару». Але незаконний продаж рідкісних видів, як наприклад, червоних ар, і надалі процвітає.
– А все тому, що торгівля рідкісними тваринами є найприбутковішим чорним бізнесом, поступаючись лише торгівлі наркотиками, зброєю та людьми, – констатував Богдан Вихор.
Він нагадав, що в Україні почав працювати проєкт «WWF-Україна» з успішного правозастосуванні у сфері злочинів проти дикої природи, який підтримує Євросоюз.
– Як показують дослідження, Україна є транзитом для видів, включених до багатьох міжнародних червоних списків, зокрема вони є предметом регулювання міжнародної конвенції СІТЕС проти торгівлі такими видами. В Україні провели дослідження, щоб зрозуміти, який у нас стан торгівлі рідкісними видами. Лише за короткий шеститижневий період на різних інтернет-майданчиках і платформах ми знайшли близько тисячі оголошень, де пропонували тих чи інших рідкісних тварин для продажу. Загальна їхня вартість становила орієнтовно 1,5 млн доларів США. За нашими даними, у приватних міні-заповідниках нині перебуває 200 бурих ведмедів. І трохи більше їх, а саме 300 осіб – у дикій природі. Бурі ведмеді вилучаються з дикої природи, бо хтось хоче мати у своїй власності дику тварина. Але у більшості приватних звіринців немає відповідних умов, вони зазнають пожиттєвих страждань, бо їхня домівка – ліс.
Ігор Антахович, директор Львівського дитячого еколого-натуралістичного центру, зауважив, що люди часто не розуміють, яку відповідальність беруть на себе, коли хочуть мати вдома ту чи іншу екзотичну живу «іграшку». Не усвідомлюють, що утримання її – це величезні кошти та клопіт.
У центрі не лише інформують, але й допомагають диким тваринам, які опинились в тій чи іншій загрозливій ситуації. Тут створено перший громадський притулок, який допомагає або тим тваринам, які зазнали ушкоджень в природному середовищі, або ж були вилучені у безвідповідальних господарів.
– Понад 400 особин потрапляють до притулку щороку, тобто це більш е, як одна тварина на день, бувають більше одного випадку на день, – розповів Ігор Антахович. – Це – переважна більшість по Львівщині, хоча звертаються до нас і з інших районів західної України. Працюємо без вихідних, навіть у великі релігійні свята, бо тварини не можуть чекати. Впродовж 12-ти днів намагаємось надати допомогу тварині і відпустити у дику, якщо бачимо, що вона готова до самостійного життя. Але, якщо пошкодження серйозні, то залишаємо у себе. Така тварина є живим наочним прикладом для дітей і дорослих – що трапляється, коли їй доводиться розплачуватись за безвідповідальну поведінку людини.
Злободенною проблемою на Львівщині Юрій Антахович назвав ситуацію із лебедями-шипунами. Цьогоріч на зимових водоймах залишились десятки, а де й – сотні птахів. І не тому, що вони не очікували лютих морозів.
– Люди в літній період їх годують заради задоволення, а в холодну пору забувають про птахів. А лебеді вже не можуть себе прогодувати, вони втрачають вміння турбуватись про себе самостійно. Зараз нас просять: приїдьте, заберіть. Але ми не маємо права вилучати здорових птахів з їхнього ареалу. Тому дуже просив би жителів громад органіузвати підгодовування лебедів до теплих часів. Далі вони про себе зможуть потурбуватись самі. Іншого виходу немає, – попросив Юрій Антахович.
Присутні на пресконференції також говорили про те, що в Європейських країнах навіть свійські тварини, яких вирощують на фермах задля м’яса, мають право на добре утримання. І це контролюється законодавством. Теоретично Україна також має здійснювати такий контроль. Але в нас це – в теорії. На практиці ми бачимо варварське знищення природи. І той факт, що ще від 1999-го року Україна приєдналась до міжнародної конвенції СІТЕС, яка забороняє торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення, бізнесменів не стримує. А правові важелі та механізми впливу на них – не діють.