Безпечний рух на дорогах, «Люблінський трикутник» в Гуті, Україна в НАТО
Як вберегти своє життя, переходячи дорогу в неосвітлених місцях? У чому важливість зустрічі президентів України, Польщі та Литви? Чому України – потрібна країнам НАТО? Про це і не тільки – у новому блозі Оксани Юринець «Про Важливе».
Акція «З УДАРом рухайся безпечно»
Команда політичної партії «УДАР Віталія Кличка» розповсюджує на вулицях Львова світловідбиваючі браслети. Вони потрібні, аби водії у сутінках могли завчасно побачити пішохода чи велосипедиста, встигли загальмувати та вбереглися від дорожньо-транспортної пригоди.
Разом з однопартійцями ми помітили, що на вулицях міста й області дедалі частіше трапляються ДТП, бо водії банально не бачать пішоходів. Тому наша команда знайшла вирішення цієї проблеми.
Непомітними у темну пору доби на дорозі є дорослі , й також – діти. Тому наша акція триватиме впродовж кількох тижнів для того аби ми могли максимально поширити інформацію про безпеку руху і про те, що наша політична сила долучається до того аби з «УДАРом» було рухатись безпечно.
Такі браслети можна почепити на руку, ногу, або ж сумку. Чим більше світловідбиваючих елементів на одязі, тим краще вас видно в темряві. Відстань з якої водій помітить пішохода з браслетом, аніж без – збільшується у п’ять разів. Тож львів’яни, які отримали флікери від партії «УДАР Віталія Кличка» відчувають, про їхню безпеку дбають, і одягаючи браслет – вони бережуть життя.
Люблінський трикутник в Гуті або шлях України в НАТО
Партія УДАР Віталія Кличка послідовно підтримує інтеграцію України до НАТО, бо це – основа та гарантія нашої Незалежності, яка окрім цього має триматися на внутрішній стійкості, міжнародній солідарності та обороноздатності.
У державній резиденції Гута відбулася зустріч президентів України Володимира Зеленського, президента Литви Гітанаса Наусєда та президента Польщі Анджея Дуди. Результатом зустрічі стала спільна заява, у якій глави трьох держав попросили Європу та США посилити санкції проти Росії та ще раз закликали Путіна відвести війська від кордонів з Україною.
Для мене важлива ця тема сьогодні. Як депутат восьмого скликання, беручи активну участь у парламентській дипломатії, я вважаю, що такої дипломатії на сьогодні є недостатньо з точки зору захисту національних інтересів. Мені б дуже хотілося, щоби в цьому напрямку відбулася певна активізація.
Я не є представником чинної влади – я представляю партію «УДАР» Віталія Кличка, але для мене зовнішня політика є пріоритетом, де ми всі, представники різних політичних сил маємо працювати як єдина команда, бо саме так нас і сприймають партнери. Коли я працювала головою парламентської асамблеї НАТО, ми вибороли можливість приймати асамблею 2020 року. Через ковід її перенесли на наступний рік. Нам так само вдалося отримати розширені можливості. Але те, що робить президент зараз – ці заяви мають збігатися з його діями.
У нинішніх умовах політика України на міжнародній арені має будуватися за формулою «3D» – деескалація, дипломатія, деокупація.
Нині у провладних колах заговорили про нові шляхи інтеграції до Альянсу. Тож не дивно, що ця тема стала об’єктом уваги ЗМІ. Оксана Юринець долучилася до прямого етеру на «4 каналі» та обговорила, як Україні далі рухатися до північноатлантичного блоку.
Мені про це легко говорити, як голові Парламентської делегації НАТО у 2018-2019 роках. Я й сьогодні продовжую цю роботу євроатлантичного вектора. Внутрішньо – підтримка зростає. Якщо говорити про зовнішній вимір, то це має підсилюватися парламентською дипломатією. Рух до НАТО – це добра робота й уряду, й парламенту, й президента.
Ми свого часу показали, що це можна робити ефективно, вибудовуючи такі стосунки через парламенти. Якщо нині маємо 30-країн учасниць Альянсу, то розуміємо, що з кожною з них можна мати окремі стосунки.
Чому Україна – потрібна країнам НАТО?
Сьогодні багато країн розуміють, що Україна потрібна НАТО, бо вона стримує Північну загрозу, більшість країн розуміють, що ми потрібні Альянсу як контрибутор безпеки. Вона захищає країни Європейського Союзу, ведучи витратну, стримувальну війну, яка коштує тисячі життів наших захисників.
Наша позаблоковість не гарантувала ненападу на Україну. Тому єдиний правильний вектор України, закріплений у конституції – це рух до Альянсу, рух до НАТО.
Цю тезу підтверджують слова президента Польщі, який вважає, що коли Росію не зупинити, то після Грузії та України агресія чекає на Литву, Латвію, Естонію, а за тим – Польщу. Тому жодних поступок Путіну просто не можу бути.
Тож, демократичні країни повинні об’єднатися. Україна та Європа – мають пряму загрозу: Путін шматками відрізає різні території, він анексував Крим, захопив частину Донбасу, поглинув Білорусь, погрожує піти на Південь України та має апетити у Прибалтиці.
Нам важливо усвідомити, що він нікуди не поспішає. Поки є нагода, Росія буде шантажувати світ військовою агресією, щоби повноцінно запустити “Північний потік-2”.
Путінська Росія має багато варіантів з дестабілізації ситуації в Україні та Європі. З одного боку, Європі та США це може набриднути й вони активують потужні санкції, які вб’ють російську економіку. Але Кремль передбачає такий сценарій, тому вектори його економічної діяльності спрямовані не лише на Захід, а й на Схід. Китай, Індія та інші азійські країни можуть стати новим ринком для російської продукції. Тоді американські санкції будуть для Путіна порожнім звуком.
Москва вже давно готує для цього ідеологічний ґрунт. Путін ретранслює концепцію євразійства. В її основі – ідея унікальність Росії, спроба піднести її в ранг окремої цивілізації, яка поєднує в собі культурні коди Європи та Азії, однак східні елементи є панівними. Ця філософія є ідейною основою путінського режиму та проявляється у таких явищах і тезах, як “духовні скріпи” тощо.
Ідеї євразійства значною мірою слугують обґрунтуванням того факту, що суб’єктами федерації є різноманітні тюркомовні країни. Росія ніби є цивілізатором для них, принесла туди модернізація та прогрес, однак де-факто – витіснила національні мови, знищила унікальні культури, підкорила ці народи економічно та політично.
Тож Росія комфортно почувається в азійському просторі, знає, як поводити себе у ньому, однак буде співпрацювати з країни Європи та США, поки матиме можливість. З одного боку – Моква може уявляти себе ким завгодно та вірити у що завгодно. Та є важливий нюанс: вона вважає Україну частиною свого євразійського простору й буде робити все, аби повернути те, що вважає своїм і втраченим.
Нам залишається посилювати свою армію, економіки, проводити реформи та бути вигідними для західних партнерів. Британія та США нам звісно допоможуть, але захід не повинен обмежуватися тільки вербальними методами. Він має діяти. Минув тиждень після зустрічі Путіна з Байденом, але ми досі не бачимо відведення російських військ від українських кордонів.