29 січня вшановують пам’ять Героїв битви під Крутами: у Львові Героїв Крут вшанують виставою на залізничному вокзалі

Україна 29 січня вшановує пам’ять Героїв битви під Крутами 101 рік тому. 

Крути – одна з трагічних і водночас легендарних сторінок в історії українських визвольних змагань 1917-1921 років.

В кінці грудня 1917 уряд радянської Росії розпочав відкриту агресію проти Української Народної Республіки. Більшовиків надзвичайно дратувало проголошення Україною самостійності. Спочатку Москва створила окремий «український червоний уряд» зі столицею у Харкові, який фактично оголосив війну незалежній частині держави, а потім двинула і війська – балтійських матросів, червоноармійців-головорізів з Москви, Пітера, Пскова, Смоленська тощо. Подавалося це як «громадянська війна».

Бій під Крутами відбувся 29 січня 1918 року між Ніжином і Бахмачем на Чернігівщині, за 130 кілометрів на північний схід від Києва під час наступу на Київ військ більшовицької Росії під проводом полковника Михайла Муравйова. З кінця грудня 1917 року загін Першої Київської юнацької школи ім. Б. Хмельницького під командою сотника Гончаренка обороняв станцію Бахмач, важливий залізничний вузол на кордоні УНР і РСФРР. 27 січня 1918 до них надійшло підкріплення з Києва – 1-ша сотня новоствореного студентського куреня, складена з добровольців – студентів Українського народного університету, київського Університету Святого Володимира (нині ім. Шевченка), гімназистів старших класів українських гімназій на чолі з сотником Омельченком.

Українські війська зайняли оборону біля станції Крути. Вранці 29 січня 1918 розпочався наступ на українські позиції 4-тисячного більшовицького загону петроградських і московських червоногвардійців. Українське військо, якому судилося вступити в криваву сутичку з цією ордою, налічувало близько 300 бійців Студентського куреню, 250 – Першої української військової школи та майже 40 гайдамаків – оце й усе.

Бій тривав до вечора, було відбито кілька атак, бойові втрати складали до 300 убитих, поранених, полонених. Командир Аверкій Гончаренко віддав наказ відійти до ешелону, який чекав за 2 км. Відступаючи, частина студентської сотні потрапила в оточення, відчайдушно атакувала, але сили були нерівні. Одна чота (взвод) студентів у сутінках втратила орієнтир і вийшла на ст. Крути, уже зайняту червоноармійцями. 27 полонених юнаків (студентів і гімназистів) було розстріляно. Наймолодшим полеглим було по 16 років.

Після розстрілу більшовики не дозволили місцевим селянам поховати тіла загиблих. Лише після визволення Києва від червоних, за розпорядженням українського уряду, 19 березня 1918 року відбувся урочистий похорон полеглих у бою під Крутами на Аскольдовій могилі.

В радянський час могили полеглих під Крутами було зруйновано. Десятиріччями історія бою або замовчувалася, або обростала міфами і вигадками, як у закордонній, так і у вітчизняній історіографії.

Після здобуття Україною незалежності подвиг героїв Крут зайняв гідне місце в пантеоні національної слави, став символом патріотизму і жертовності у боротьбі за державну незалежність. На державному рівні цей день почали відзначати з 2003 року. Щорічне вшанування пам’яті Герої Крут закріплено у Постанові ВРУ від 16 травня 2013 року «Про відзначення подвигу героїв бою під Крутами». У 2006 році на залізничній станції Крути відкрили Меморіальний комплекс «Пам’яті героїв Крут», – передає «Укрінформ».

У Львові відбудеться театралізоване дійств “Станція Крути: зупинись і прислухайся…” на честь 101-ї річниці подвигу Героїв Крут.

Про це повідомила прес-служба Львівської ОДА.

“29 січня на головному залізничному вокзалі Львова молодь організує дійство “Станція Крути: зупинись та прислухайся…». Окрім того, у Львівському державному ліцеї з посиленою військово‑фізичною підготовкою імені Героїв Крут відбудеться тематичний вечір з нагоди відзначення 101-ої річниці подвигу юних захисників Києва”, – зазначається у повідомленні.

Поминальні урочистості відбудуться на Личаківському кладовищі, де знаходиться могила учасника бою під Крутами Ігоря Лоського. До поховання покладуть квіти, засвітять лампадки і справлять чин панахиди.

Як пишуть «Фотографії старого Львова», жителі Львівщини можуть пишатися тим, що серед молодих героїв були і вихідці з їх регіону. Унаслідок різних життєвих обставин вони опинились у Києві і в час небезпеки зі зброєю в руках обороняли українську столицю.

Коли над новоствореною Українською державою нависла більшовицька загроза, саме галичани стали ініціаторами створення добровільного військового формування – Студентського куреня січових стрільців. Туди вступили учні старших класів 2-ї української гімназії та студенти київських вищих навчальних закладів. Перша сотня куреня 28 січня 1918 р. поїхала на станцію Крути, друга сотня залишилась в Києві і згодом взяла участь у вуличних боях за столицю.

Одним з учасників бою під Крутами в складі Студентського куреня, був Володимир Бліхарський. Він народився в Жовкві. Перебравшись до Києва, Бліхарський став учнем 8-го класу 2-ї української гімназії. Він був одним з тих, кому пощастило повернутися з бою живим. Вцілів в бою під Крутами і Юліан Гіба, що був родом із Стрия. Він також був учнем 8-го класу. На жаль, доля цього крутянця виявилась сумною. Він загинув вже в 1919 р. в бою з більшовиками в складі українського кінного полку. В селі Кожичі на Яворівщині народився учасник бою під Крутами, учень 8-го класу гімназії Роман Король. Він також залишився живим, але його подальша доля невідома.

На жаль, не усі вихідці з Львівщини повернулись з поля бою. Загинув в бою уродженець села Рудки на Самбірщині Онишкевич, який вчився у 6-му класі гімназії. В селі Колтів на Золочівщині народилися вояк Студентського куреня Петро Шкода і його товариш Степан. В бою вони отримали поранення, але змогли дістатись до оселі місцевого жителя, де заховались в стодолі. Червоноармійці обнишпорили всі кутки, але не змогли знайти хлопців. Після цього товариші повернулись до рідного села.

Справді героїчний вчинок здійснив учень 7-го класу Григорій Пипський, який був родом з села Нижанковичі на Старосамбірщині. Він був одним з тих, хто потрапив в полон, і перед стратою почав співати український гімн, який всі підхопили.

Варто також згадати про учасників бою під Крутами, що були родом з Лемківщини. Сьогодні Лемківщину відділяє кордон з Польщею, але раніше цей регіон вважався частиною Галичини. Героями Крут стали четверо лемків. Це Іван і Костянтин Карвани та Володимир і Іван Сорокевичі. Брати Карвани були родом з лемківського села Курилівка. Вони були учнями 8-го класу гімназії. Обоє залишились живими. Брати Сорокевичі походили з села Боднарка. Володимиру, учню 6-го класу, було 17 років і він в бою вцілів. Його брат Іван наймолодший з відомих учасників бою під Крутами. Йому було тільки 14 і він був учнем 7-го класу (при вступі клас визначався не за віком, а за рівнем знань). Іван потрапив у полон і був страчений.

Окрім Студентського куреня січових стрільців, до українського війська входили учні 1-ї Київської військової школи, вільні козаки (міліційні загони добровольців) та гайдамаки Куреня смерті (добровольчий загін на Чернігівщині). На підмогу їм поспішав Гайдамацький кіш Слобідської України та сотня січових стрільців, але вони запізнились через погодні умови і саботаж залізничників, які під впливом пацифістської агітації більшовиків оголосили нейтралітет. Проте невелика частина січових стрільців приєдналась до тих вояків, що виїхали під Крути раніше. Вони приєднались до Студентського куреня і прийняли участь в битві.

Галицько-Буковинський курінь січових стрільців був організований в Києві в листопаді 1917 р. з українців – колишніх вояків австрійської армії, що були захоплені в полон і відправлені на схід. В переважній більшості це були галичани. На відміну від вояків Студентського куреня, вони вже мали певний військовий досвід, тому билися не шкодуючи себе, подаючи приклад молодшим, і майже всі полягли.

Серед полеглих були січові стрільці з Львівщини – Євген Мельник, Василь Семець та Іван Кушнір. Євген Мельник походив з села Воля Якубова на Дрогобиччині і був двоюрідним братом провідника ОУН Андрія Мельника. Василь Семець народився в селі Шум’яч на Турківщині. З самої юності він цікавився політикою, був провідником драгомановського гуртка в Самборі, проводив просвітницьку роботу в селах Львівщини. В 1914 р. навіть поїхав до Києва, щоб взяти участь в організації шевченківської масової студентської демонстрації. Став членом київської організації Української Партії Соціалістів-Революціонерів, створював партійні організації на Київщині та Поділлі. Іван Кушнір, уродженець села Купновичі на Самбірщині, член Пласту. Йому було тільки 17 років. Його двоюрідному брату Михайлу Кушніру пощастило повернутись живим. Пізніше він написав спогади про своїх товаришів.

Відомі й інші галичани – учасники бою під Крутами. З них загинули в бою Андріїв, Микола Корпан, Микола Лизогуб, Мисан, Степан Юричко, Іван Антоняк, Яцків. Залишились живими Степан Магаляс, Михайло Курило, М. Гринник, Іван Заїка, Семен Лисогір, Федір Винник. Деякі з них народились на Івано-Франківщині та Тернопільщині, точне місце народження інших невідоме.

Коментарі