Ілюстрація: "Календар українця"
150 років тому, 17 листопада 1869 – у с. Прилбичі народився Климентій Шептицький, блаженний УГКЦ.
Як пише «Четверта студія» з посиланням на «Календар українця», Климентій Шептицький замолоду отримав блискучу освіту в найкращих університетах Європи, доктор права Ягеллонського університету у Кракові, адвокат, посол Галицького сейму, депутат австрійського парламенту, голова Галицького лісівничого товариства. Заможний та успішний шляхтич і бажаний гість аристократичних салонів у 1911 «раптом» покинув манливі перспективи світського життя і 1912 склав монаші обіти, упокоривши себе до безвідмовного служіння братам по монашій обителі.
Ієромонах (1915), ігумен Студитів Свято-Успенської Унівської лаври (з 1926), член Богословського наукового товариства, таємно іменований Митрополитом Андреєм екзархом Московії (1939), архимандрит монахів Студійського уставу (1944), після арешту всіх єпископів на короткий час фактичний керівник УГКЦ (є припущення, що міг бути таємно хіротонізований на єпископа). Заарештований 1947, в часі слідства за звичною методою енкаведистів з одного боку зазнавав знущань і тортур, а з іншого – нікчемних пропозицій спокійного та ситого життя в монашій келії за умови переходу в московське православ’я. Нерозумні, чим бо можна спокусити людину, яка особисто досвідчила Бога, 78-літнього старця-монаха, який з дня на день очікував радісної миті зустрічі з Творцем? Помер у Христі, як ісповідник віри у в’язниці м. Володимир 1951.
За цими лаконічними рядками-тезами біографії блаженного аж ніяк не проглядається велич його особистості, яку, після півстолітніх заборон і замовчувань, нація лише тепер починає відкривати. І ще мине чимало часу допоки українці врешті усвідомлять роль братів Шептицьких в новітній історії України та їх значення у формуванні духовної та національної ідентичності українців у прийдешніх часах.