134 вулиці на Львівщині переназвали розпорядженням начальника Львівської ОВА

Йдеться про топоніми у 33 громадах, які досі не змінили назви, як це вимагає процес деколонізації і відповідні закони. Тож від квітня до 27 липня Закон покладає завдання завершення процесу на начальників ОВА.

Про це пише Четверта студія з посиланням на в о голови ЛОР Юрія Холода.

Відповідно до розпорядження, в нашій області тепер є вулиці новітніх Героїв – Тараса Матвіїва у Ходорові, Андрія Гергерта – у Миколаєві, Дмитра Пащука – у Червонограді, Василя Задорожного – в його рідному селі Зіболки.

У різних містах і селах – вулиці митрополитів Андрея Шептицького та Володимира Стернюка, професора Ігоря Юхновського, пластуна та мецената Любомира Романківа, діячів доби ОУН-УПА, дисидентів та місцевих, репресованих у часи радянської влади священиків.

Весь перелік переназваних вулиць – за посиланням https://surl.li/fvusdn

Саме такі нові назви запропонувала минулого тижня на розширеному засіданні обласна робоча група з питань декомунізації, участь у якій взяли науковці, історики, краєзнавці та військові.

«Маю за честь бути заступником її голови і вдячний кожному за величезну пророблену роботу.

Нагадаю, що на початок року Львівщина очистилися від усіх пам’ятників так званим визволителям. За рік в області обласна влада спільно з громадами демонтували понад 310 “альош”.

Переназвання вулиць є логічним продовженням процесу деколонізації. Вулиці, названі на честь наших ворогів або словам, які покликані створювати хибну ілюзію існування “братніх народів”, які жили в мирі та дружбі, аж поки не “сталася незалежна Україна” – це досі існуюча ворожа пропаганда у публічному просторі наших міст і сіл.

У нас є свої, українські герої у кожному поколінні, імена яких має знати кожен. У нас є свої важливі історичні події і велика боротьба за незалежність та своободу, про які мають пам’ятати в кожному поколінні. Бо пам’ять – це наша сила і зброя, яких прагне позбутися ворог. Саме тому дуже важливо по-справжньому вшановувати своїх, робити пам’ять живою і дієвою, бо тільки так ми наповнюємо змістом символічні слова:

“Герої не вмирають!”, – написав Юрій Холод.