Звільнену з полону військову Мар’яну Мамонову виписали з пологового та подарували квартиру у Луцьку

Про це йдеться у сюжеті ТСН.

Їхня донечка, розповідають батьки, вже народилась сильною. Після пережитого разом з мамою у полоні, навіть гучні розмови їй не заважають.

“Гучні звуки були в Оленівці, гучні звуки були в Донецьку , тобто ми постійно під гучні звуки супроводжувалися”, – згадує Мар’яна.

Це була найбільша мрія і Мар”яни, і її чоловіка – щоб пологи були в Україні. Василь згадує: коли йому зателефонували з невідомого номера, навіть не повірив, що Мар’яна на волі. Видихнув лише, коли почув голос коханої у слухавці.

Найскладніше, розповідає Мар’яна, було у перші два місяці полону. Але вона, попри все, не втрачала віри: “Морально важко було, дуже важко, важко було в Оленівці, важко було чути, що ми Україні не потрібні”.

Усі місяці полону поряд з Мар’яною перебувала Настя. Вона – теж військова, яку вдалось звільнити під час обміну. Жінка ділилася зі своєю вагітною подругою всім – і теплим одягом, і їжею.

“Все, що було, все віддавалося їй, бо їй треба було більше, набагато більше”, – каже Анастасія Чорненька, подруга.

Рідні, коли дізналися, що Мар’яну звільнено, одразу рушили до Чернігова – туди мали прибувати автобуси з колишніми плоненими. Ту зустріч, кажуть, не забудуть ніколи.

“Я найщасливіша бабуся, яка тільки є. Я всім безмежно дякую. Це наше спільне таке, перемога усіх-усіх”, – сказала Оксана Черепушко, мама Мар’яни.

Обидві – і мама, і донечка – надзвичайно сильні, кажуть медики. За тиждень, поки вони перебували у лікарні, мама з немовлям стали для них рідними.

“Ми залишимся друзями, напевно, по життю. Бо після того, що пройшли, не можна просто їх відпустити, виписати і відпустити”, – зазначила Ірина Горавська, директорка перинатального центру.

Сотні людей і в Україні, і за кордоном виходили на акції, аби домогтися звільнення вагітної полоненої. Ця жінка – одна із них. Вона не знайома з Мар’яною, але аби привітати її під час виписки з пологового – подолала сотню кілометрів разом зі своєю півторамісячною донечкою.

Поки родина їде до батьків. Але тато ділиться з журналістами новиною – їм подарували квартиру у Луцьку.

“Для нашої молодої сім’ї – це дуже значний подарунок. Ми всіляко будемо вдячні Ігореві Петровичу Палиці за його фонд, за те, що він робить”, – подякував Василь Мамонов, тато.

Наразі Мар’яна мріє насолоджуватися материнством і забути пекло, яке їй і малечі довелося пережити. Але головна її мрія- звільнення з полону усіх наших захисників цивільних.