Я оце читаю Марʼяну Безуглу, і мені видається, що влада зараз вбиває бетонний клин між військовими та цивільними.
Про це пише бойовий медик Ірина Клейменова, пише Четверта студія.
Типу генерал (рейтинг зашкалює) поганий, а ми (рейтинг практично мінусовий) великі молодці і виграємо війну. Для чого це? Це спроба вбити політичний рейтинг військових ще до того, як він зʼявиться.
Це розумна задумка людей, що прагнуть залишитися при владі назавжди і ми вже бачили аналогічні успішні проекти. Правда цього разу виконання гамно. Але мій пост не про це.
Панове. Я надіюся, що зміни по мобілізації стануть ґрунтовними і дадуть Залужному бажані плюс двадцять тисяч рекрутів щомісяця. Бо зараз набір в армію воюючої країни тупо провалений.
Місцями відсутність людей настільки критична, що мої брати стоять на СП по 4-6 діб. І всім пофіг, бо є залізні аргументи: «це війна» і «людей нема».
І люди, яких майже два роки нема для держави, продовжують тікати всіма способами. Бо їх демобілізація з позицій доступна лише у два способи: важким трьохсотим або загиблим.
Знаєте, скільки патріотизму залишилося у бійців, які 24 лютого пішли на фронт? Мало.
Що я думаю з цього приводу? Давайте поговоримо.
1. Центр, де набирають рекрутів, має бути зацікавлений у якості бійця. Зараз ТЦК чесно пасрать, що буде з людиною після відлову і направлення до військової частини. Це помилка.
Рекрутери мають бути зацікавлені, щоб бійця прийняли згідно його вмінь туди, куди треба. Тоді анестезіологи перестануть бігати з кулеметом.
Така реалізація проста як двері — бонусна система, рекрутинг при навчальних центрах, рекрутери з бригад, які знають потреби своїх частин тощо.
Гляньте на третю штурмову або Кракен. Думаю, у них відбою від рекрутів нема. Грамотно зроблена кампанія вирішує все.
2. Воювати мають і жінки і чоловіки. Ніякої дискримінації, ні гендерної, ні вікової, ні професійної. Не буду тикати в інші армії світу, але зараз, за умови, що ми воюємо на виліт з існування однієї із націй, треба включатися у процес або з армією або для армії. Не мільйон а всі.
Це непопулярне рішення, і якщо влада його прийме та реалізує, їх (надіюсь) у майбутньому це похоронить. Але на жаль, воно єдино вірне. Моя позиція була є і буде — з сімʼї хтось повинен піти захищати державу. У нас так і є. До мене зверталися багато жінок та чоловіків, я нікого крім однієї людини, не відмовляю. Прилаштовую, даю варіанти, пояснюю. Іноді вчу))) З іншої сторони, перед тим як взяти жінку до армії, треба усвідомлювати, що не кожна зможе себе вдягнути сама. Де бляха жіноча видана форма? Альо, гараж? Де броня на мій шикарний розмір грудей?
І решта. Якщо ви мені закинете про підготовку, я вам скажу, що важила 136 кг 24 лютого, тримала в руках АК вперше і взагалі була в ахує. Два роки тому))) Зараз я стріляю з багатьох видів зброї, розбираюся у броні, звуках привльотів та виходів, снарядах, турнікетах, дронах і літаках… Я вчуся щодня і практикую все, до чого дотягуюся. Ніхто крім мене не ставив собі за ціль мене навчити. Це моя внутрішня мотивація. І важу значно менше. Бігаю, плаваю, читаю, граю на гітарі і почуваюся (окрім постійної втоми) значно молодшою.
3. Має прийти усвідомлення пріоритетів. Читаю пости й коментарі і жахаюся. Слухаю людей і сивію. Люди не хочуть вчити такмед, бо їм не треба. Серйозно? У вашому місті не прилітало? Ви будете голосно плакати, якщо ваш родич стікатиме кровʼю у власному ліжку від російської ракети? У вашому селі нема аварій? Будете вити на місяць, витягуючи потерпілого з-під коліс? Бісить.
Їдемо далі. Ви пройшли такмед. Турнікет купили? Бандаж? Бинт на крайняк? Чим мотати будете? Купіть собі і покладіть у сумку. Їсти ж не просить.
Ще далі. Ви військовий і кажете що крім турнікета інші знання зайві? Я правильно розумію, що ваш побратим стече кровʼю від вузлової кровотечі, бо тампонада це не ваше? Медик один, вас дофіга.
Медик не може переміститися за секунди до пораненого і врятувати його. А якщо ваш побратим має аналогічні думки, а прилетить у пах вам? Будете підтримувати його позицію не вміти тампонувати? Секунд тридцять. Бо далі страта свідомості, шок і смерть. Не вимахуйтеся, вчіться.
4. Більшість ветеранів, які прийшли і воювали з початку повномасштабної, повинні бути демобілізовані. Їх соматичне і психічне здоровʼя вже ніхто не поверне. Але і до могили вести не вартує. Можна бути інструктором, можна лежати зубами до стінки, можна себе знайти у підтримці чи волонтерці. Але більшість нас повинна вийти звідси якнайшвидше. Бо частина, хоч і стоїть на двох ногах, давно не боєздатна. На жаль.
Одним словом, я до чого веду. Не чіпайте Залужного, бо станете ворогом для армії. Тут у генерала максимальна довіра та повага. Вчіться, навіть якщо не пригодиться. Готуйтеся, бо бля. Бо ми все ще маємо афігезний шанс програти війну.», – написала Клейменова.