У полях на Миколаївщині наші вояки тиснуть ворога той чинить опір і спалює усі села довкола, в яких ще живуть люди.
Війна спустошила селище Віктора перетворивши його в руїни. Тепер чоловік один на вулиці і з парою сусідів в усьому селі, йдеться в ТСН.
«Буває вдається ніч поспати, а буває заснеш і неочікувано вибухи, йдуть до нас снаряди і летять над хатою, як снаряд падає, хата плаває, як корабель на морі», – розповідає чоловік.
Йому за 60. Поки тихо, порпається біля напівзруйнованого будинку, коли починаються обстріли -ховається по всіх закутках. Так і живе 5-ий місяць.
Димарі, вирви, спалені трактори, бетонні стовпи, які порозкидало неначе сірники. Окупанти руйнують усе .І не зважають ні на села, ні на поля, в яких стоїть не зібрана пшениця. «Все рушать, що можуть – з далекобійної б’ють, з «Градів», «Смерчів», з ракет кидають, літаки літають», – розповідають військові.
Просто під час знімань ТСН починаються вибухи. Десь у полях наші САУшки б’ють по ворогу у відповідь. За лічені хвилини займається посадка, в якій окопались окупанти.
Від майстерності і вправності Вадима залежить життя всього екіпажу. Чоловік -водій самохідноі артилерійської установки, родом з Житомирщини, до війни працював будівельником. Самохідка відстрілюється і розчиняється у нетрях, аби потім з’явитися на якомусь іншому напрямку і там завдати несподіваного удару окупантам. Щоб зупинити його нищівну ходу українськими степами.
Ні депутати Львівської міської ради, ні чиновники Садового не піднімали це питання
Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу