Інколи заборони працюють. Як це було з квотами, хоч це не заборона, а обмеження чужого задля простору для свого – мови, пісні, кіно, інфорпродукту…
Про це пише нардеп та журналіст Вікторія Сюмар, пише Четверта студія.
Але у випадку з забороною виїзду – це пряма заборона і вона не створює простору для розвитку. Вона створює лише простір для корупції. Бо, вибачте, але всі хто міг, купили собі довідки ще рік тому, в червні-липні 2022 аж гай шумів як торгівля йшла. Хтось з правоохоронців може про це не знав? Ну-ну. Заробляли, коли на фронті найважче було…
Взялися за півтора роки, коли фізично нема кого мобілізувати.
Так от, треба думати не як ще раз знецінити і заборонити тим, хто чесно відслужив і був в країні в найважчі часи, а створити стимули для них не їхати, і повернутися тим, хто поїхав. Без всіх цих погроз розслідувань і тд, хоч це і видається справедливим. Це має бути національна угода примирення.
Стимули тут – це не щось абстрактне. Це цілком конкретні речі:
– професійна контрактна армія з великими окладами. Повірте, багато захоче залишитися.
– запропонувати офіцерам серйозні посади в системі державної влади. Їх здатність керувати людьми і створювати серйозні системи (а батальйони і бригади – це окремі серйозні організми), – точно має прислужитися державі. Як і їх відчуття обовʼязку перед загиблими побратимами…
– узаконити приватні військові компанії, що могли б і на захист країни стати, і приватні детективні компанії. Непопулярний пункт, але це буде користуватися попитом.
– організувати безкоштовні високопрофесійні курси програмування для ветеранів з інвалідністю. І створити максимально вигідні податкові умови для дистанційної праці в IT індустрії.
– стимулювати через держзамовлення приватні компанії, що працюють в ВПК над високотехнологічними проектами – від дронів та оптики, до робототехніки. Це може бути серйозним джерелом експорту для повоєнної України.
– впровадити податкові канікули на певний час – рік чи три – для тих, хто повернувся та інвестував в приватний бізнес…
– якщо нам вдасться отримати кошти допомоги чи репарації, можливо їх варто витрачати як безвідсоткові кредити для створення українських виробничих бізнесів…
Насправді, інструментів стимулу, достатньо. Але вони спрацюють лише коли тут будуть бізнес умови Сінгапуру, а не Північної Кореї… Тобто, інвестклімат, а не інвестняні для обраних, незалежний суд, стабільне і ліберальне податкове законодавство та безумовна повага до приватної власності і прав людини.
В ручному керуванні ми жили, та країна звалася СРСР. Ми досі з нею боремося не для того, щоб творити її привида…, пише нардеп.