Коли волонтер, ветеран, підприємець та чинний військовий Богдан Масляк говорить про свій бізнес — це абсолютно точно розмова про допомогу Силам оборони України. А ще — про людей і команду як найбільшу цінність.
Про це пише Четверта студія з посиланням на Український ветеранський фонд.
Його магазин тактичного спорядження та екіпірування «Резервіст» і власне виробництво військового спорядження — це сучасний ветеранський бізнес, який від 2017 року працює та невідступно слідує своєї місії: підтримувати Збройні сили України. «Резервіст» — це офлайн та онлайн магазин якісних товарів військового призначення. Це спорядження власного виробництва, яке проходить випробування в бойових умовах і має постійних замовників серед канадських та американських компаній. «Резервіст» — це більше, ніж бізнес. Це спільнота, яка об’єднує військових, волонтерів і людей зі спільними цінностями.
Та за цією історією ветеранського підприємництва — особистий шлях Богдана. Шлях, який почався задовго до створення «Резервіста».
Богдан Масляк народився у 1971 року в Пустомитах на Львівщині. Закінчив Львівську політехніку, отримав фах інженера-електромеханіка.
«Але жодного дня не працював за спеціальністю», — усміхається.
Це були 90-ні: заводи закривалися, великі державні структури розвалювалися, інженери опинилися «не на часі». Богдан пішов у роздрібну торгівлю, згодом разом із родиною відкрив ресторан. Брали кредити, ризикували, починали майже з нуля. До слова, ресторан працює вже 25 років. Потім з’явився будівельний напрямок — торгівля матеріалами. Богдан працював і активно розвивав бізнес, але Революція Гідності змінила все.
Волонтерство. Початок
З початком війни у 2014 Богдан повністю занурився у військове волонтерство.
«Я відійшов від бізнесу і більше займався волонтерською діяльністю. Разом з друзями з Майдану ми якось скооперувалися, створили громадську організацію «Допоможи фронту». Активно почали допомагати війську. І якось так воно затягнуло… Спочатку фінансував усе сам. Потім гроші закінчилися. І ми зрозуміли: або зупиняємося, або шукаємо рішення», — згадує Богдан.
Рішенням став мілітарі-магазин. Так у 2017 і народився «Резервіст». Спершу як роздрібна точка з тактичним одягом і спорядженням, а пізніше — як власне виробництво.
«Згодом, у 2019-му, відкрили швейний цех з пошиття спорядження. Українські виробники не завжди могли вчасно доставити потрібну нам продукцію, а ми мали трохи інше бачення розвитку, тому вирішили виробляти самі», — каже Богдан.
Резервіст за контрактом
У 2019 році Богдан Масляк підписав контракт резервіста з 503-м окремим батальйоном морської піхоти.
«Я багато часу проводив з хлопцями на фронті. Особливо з морпіхами. Також розумів: велика війна може початися. І хотів зустріти її серед своїх. Тому підписав контракт, займався, їздив на злагодження, готувався… », — розповідає чоловік.
24 лютого 2022-го Богдан разом з побратимами уже був у дорозі. Спочатку заїхали до столиці, потім на Дніпро. Батальйон на той момент стояв на Донеччині і Богдан мав доєднатись до них. Точкою зустрічі мав стати Маріуполь.
«Ніхто не казав, що буде повномасштабне вторгнення. Всі думали — пограють м’язами й на тому все. Десь за кілометрів 70–80 до Маріуполя нас зупинили і розвернули на позиції. Це врятувало нас, адже на другий день виїхати з Маріуполя вже було практично неможливо», — згадує ветеран.
Далі були бої, напівоточення, контузії. Богдан воював на Донеччині, (Зачатівка, Євгенівка, Авдіївка), виконував бойові задачі на Херсонщині. Згодом через наслідки контузій та за станом здоровʼя його перевели з бойових. Сьогодні ветеран продовжує службу та займається рекрутингом батальйону у Львові.
«Списатися і не бути причетним до армії — для мене це складно прийняти. Тому я залишився у війську. Але це повернення, з фронту то служби у тиловій частині, було дуже складним. Морально дуже складно прийняти, що ти тут, а твої побратими воюють. Це почуття і досі під’їдає… Але я впевнений, що бути причетним до до війни і робити правильні речі повинен кожен де б він не знаходився», — розмірковує Богдан.
Ветеран згадує, що йому потрібен був рік, аби адаптуватися до життя не на фронті.
«Просто боляче, коли ти відвідуєш побратима з ампутаціями, потім виходиш за двері — а там зовсім інший світ. Ти розумієш, що є два два світи, які ти змушений поєднувати в собі і сприймати», — пояснює захисник.
Про бізнес, який став волонтерським центром
На початку повномасштабного вторгнення магазин «Резервіст» зачинили за кілька днів.
«Все, що було на складі, роздали безкоштовно. Черги стояли шалені. Ми роздали, що було в залишках. І в магазині відкрився волонтерський центр. Виробництво перевели на пошиття для армії. Спочатку працювали фактично без прибутку — лише щоб платити людям зарплату і не втратити команду», — згадує Богдан
У той час ветеран не міг брати активну участь у роботі, адже мав виконувати бойові завдання. Надійним тилом для бізнесу та волонтерській діяльності були партнери. Це дружина Богдана Галина, а також друзі — Алла Осатюк і Роман Кичма. Саме вони втримали бізнес у найкритичніший момент.
«Багато що відбулося завдяки їм. Вони не просто зберегли компанію — вони її розвинули», — наголошує ветеран.
Масштабування бізнесу
Саме під час повномасштабного вторгнення виробництво почало масштабуватися. Вдалось підписали контракт із великою компанією на повний цикл виробництва певних товарів особливого призначення. Згодом з’явилися нові замовлення.
Зокрема, сьогодні один із цехів працює на канадський бренд. Рюкзаки, створені у Львові, продаються по всьому світу. На них — маркування про те, що це “Зроблено захисниками”. Тож про український ветеранський бізнес знають далеко за кордонами нашої країни.
«Ми починали з невеликих партій — умовно 20–50 рюкзаків на місяць. Сьогодні вже вийшли на обсяг близько 2 000 одиниць щомісяця, і ця продукція успішно продається на світовому ринку. Для партнерів ми фактично розробляли продукт з нуля. Вони взяли за основу наш рюкзак, створений орієнтовно у 2020 році, ми його модернізували та адаптували під їхні потреби. І досі продовжуємо співпрацю — у них амбітні плани й нові замовлення. Фактично один із наших цехів зараз працює виключно під цього партнера», — ділиться успіхами компанії Богдан.
Нині із 300 квадратних метрів виробництво виросло до 1500. Із семи працівників — до понад 70. Масштабуватись допомогла в тому числі і держава.
Про грантову підтримку
Поворотним моментом стала участь у грантових програмах. Зокрема — підтримка від Українського ветеранського фонду Мінветеранів.
«Чесно, я випадково побачив інформацію про конкурс. Вирішили спробувати — і виграли. Грантові кошти дозволили модернізувати виробництво, автоматизувати процеси, закупити обладнання, відкрити новий цех. Це не просто гроші. Це сигнал: ви не самі. І це нас надихає», — каже ветеран.
Богдан переконаний: ветеранам потрібні не лише фінанси, а й менторство, підтримка, навчання.
«Є люди, які подалися і через свої помилки не виграли — і кажуть: все, це “намахаловка”. Але їм потрібно пояснити, підказати, допомогти допрацювати. Тому ми ще й співпрацюємо з Українським католицьким університетом. Приймаємо ветеранів на екскурсії, ділимося досвідом. Це наче й дуже проста дія, але водночас дуже ефективна», — говорить ветеран.
Бізнес із цінностями
У «Резервісті» першочергово працевлаштовують ветеранів, переселенців, членів родин військових.
«Ми від самого початку заклали принцип: першочергово беремо на роботу ветеранів, переселенців, членів родин військових. У нас багато таких кейсів. Працюють військові, які звільнилися зі служби, переміщені особи, волонтери — люди, які самі або їхні родини присвятили частину свого життя цій країні. Нам це близько, і, мабуть, тому й людям близькі ми. Багато хто працює з нами від першого дня заснування. Левова частина команди залишилася — навіть після початку повномасштабної війни. Також 25 % прибутку ми направляємо на волонтерські проєкти. Звісно на підтримку армії», — розповідає Богдан.
Сьогодні вільний від служби час чоловік присвячує власній справі й волонтерству. Адже підтримка війська для нього — базова потреба ще з 2014 року.
Про плани на майбутнє ветеран говорить із посмішкою: «Тепер будемо виходити на європейський ринок!».
«Резервіст» нині — це справжня спільнота, яка не просто продає спорядження, а підтримує тих, хто бореться за свободу. Це місце, де можна знайти своїх. Місце, де є досвід війни, відповідальність і вперте бажання будувати своє. І після розмови з Богданом Масляком ми чітко знаємо, що “резервіст” — це аж ніяк не про “запас”. Це абсолютно точно означає — “діяти!”
Михайло Васильович відомий на Львівщині природоохоронець та еколог. Був депутатом Львівської обласної ради І демократичного…