Сваловичі – це невеличке поліське село, де нині проживає два десятки мешканців. Подвір’я будинків з правої сторони вулиці прямо виходять до річки Прип’яті, а ліворуч розкинувся сосновий ліс.
Тут поруч з чудовою волинською природою і давньою архітектурою поліщуків зберегли свою красу та автентичність народні творіння з лозоплетіння, вишивки, ткацтва.
У Сваловичах старі хати, клуні, льохи криті стріхою з очерету, який заготовлюється тільки взимку, коли міцна крига скує місцеві болота. У селі можна побачити колодязі із журавлями, плетені паркани і багато човнів на березі річки.
Це забуте Богом і владою село має багату історію. Місцеві мешканці розповідають, що до другої світової війни тут було 300 хат, які окупанти спалили. Але люди у другій половині ХХ століття все відбудували і розпочали нове життя.
Життя не вічне, минають літа і відходять у вічність працьовиті мешканці Сваловичів, які залишили після себе для прийдешніх поколінь свої трудові сільські надбання, що також не витримують часу…
Фото Володимира Дубаса
Ні депутати Львівської міської ради, ні чиновники Садового не піднімали це питання
Не існує вищої цінності, ніж захист Батьківщини та свого народу