Першими ластівками небезпечної для життя недуги стали періодичні кровотечі з носа, які медики пояснювали «слабкими судинками». І тільки цьогоріч під час щорічного обстеження УЗД-спеціалісти виявили, що все набагато складніше. У ворітній або, як її ще називають, портальній вені, що переносить кров до печінки, нестабільний кровотік, а сам орган збільшений.
Лікарі у Тернополі поставили Веронічці діагноз портальна гіпертензія допечінкового типу. Це означає, що головна вена, через яку кров надходить до печінки з чотирьох органів (шлунка, селезінки, кишківника, підшлункової) для очищення, закупорена через рубець. Кров заледве туди потрапляє, а перенасичені нею органи змушені створювати обхідні шляхи до печінки – прокладати нові судинки. А там, де вони надто тоненькі, можуть легко порватися і призвести до внутрішньої кровотечі. Діти в таких випадках, зазвичай, гинуть.
Водночас, фізичні навантаження та стрес можуть спричинити збільшення тиску у самій закупореній портальній вені. А відтак, і її розрив. Цей стан також відзначається високим рівнем смертності.
За порятунком батьки Вероніки звернулися до львівських спеціалістів лікарні святого Миколая. Спершу лікарі призначили дівчинці медикаментозне лікування. Адже потрібен був час, щоб дитина підросла перед можливим втручанням. А також рекомендували суворо обмежити фізичну активність та стежити за тиском. Тож Веронічка не розлучалась ані з тонометром, ані з крокоміром. Батьки відверто пояснили дочці, що бігати, швидко і багато ходити, нервувати – це смертельна для неї загроза.
За пів року селезінка, яка не могла віддавати весь належний обсяг крові до печінки, збільшилась аж у 5 разів і вже сягала тазу. Хірург Веронічки – Олександр Калінчук вирішив, що чекати далі не можна, треба вже виконувати складну судинну операцію.
Мета такої операції – створити новий шлях для відтоку крові із селезінки до печінки, при цьому зберігши патологічно збільшений орган. Для цього хірурги обрали метод судинного анастомозу. Вони з’єднали вену селезінки із веною лівої нирки, і кров ринула до нового потоку. Вже за кілька днів після операції селезінка позбулася надлишкової крові і повернулася до нормальних розмірів.
Після операції Вероніка добре почувається і вже потрохи ходить. А коли пройде реабілітацію, то зможе поступово відновлювати і фізичну активність. Лікарі і далі спостерігатимуть за станом дитини та, за потреби, коригуватимуть лікування.