Тарас Тимчак є учасником товариства військово-історичної реконструкції “Печерська сотня”. Чоловік займається відтворенням побуту XVII століття вже близько 10 років. Протягом тижня він працює фінансистом, а щовихідних проводить екскурсії козацькою слободою для відвідувачів Шевченківського гаю.
Про це Суспільному розповів реконструктор Тарас Тимчак, пише Четверта студія.
У Львові в музеї народної архітектури та побуту Тарас Тимчак відтворює побут козацької слободи. Чоловік каже, проводить екскурсії, аби якомога більше людей познайомити із “живою” історією України.
“Козацька слобода — це місце, де козаки з жінками, з дітьми могли просто жити, а не воювати. На цій локації ми змогли розвинути напрямок “живої” історії, адже, як показує практика, людям хочеться доторкнутися до чогось, потримати у своїх руках, щось спробувати. Саме цим ми і намагаємося привабити людей не лише зі Львова, а й зі всієї України, дуже часто люди з-за кордону приїжджають”, — каже Тарас Тимчак.
Чоловік каже, що відтворює побут звичайного козака-реєстровця, який веде своє господарство та не женеться за великими грішми. Більшу частину одягу та спорядження для реконструкції Тарас Тимчак виготовив самостійно з тих матеріалів, які були у XVII столітті.
“Мені здається, що мені трохи те передалося від бабусі з дідусем, бо вони теж вміли тримати голку в руках. Але мене ніхто не вчив шити, може душа лежить, може просто цікаво. Мені здається, що якщо у тебе є якесь захоплення, ти починаєш під нього якісь свої внутрішні резерви шукати. Відповідно, у тебе починає виходити або не виходити, тут уже як тобі дано”, — каже Тарас Тимчак.
Під час екскурсій реконструктор ділиться фактами із життя козаків та розвінчує міфи.
“Зазвичай у дітей запитую: “Яка найважливіша зброя козака?” Усі кажуть — шабля. Але це не так. Шабля була не в кожного. Насправді ж, основною зброєю козаків були самопали. Очевидці, які бачили козацьке військо, яке наступало на них, казали, що воно нагадує грозову сіру хмару. Такий ефект забезпечував димний порох для самопалів. Мушкетний вогонь починав бій і дуже часто і закінчував його. І якщо шабля була не в кожного, то самопал був у всіх”, — каже чоловік.
Тарас Тимчак каже, щоб відчути і відтворити дух епохи, реконструктори під час історичних походів уникають сучасних речей та предметів побуту.
“Під час історичних походів виключена сучасна їжа, сучасні речі та предмети побуту. Ви просто себе випробовуєте на повну: у вас змінюються думки, змінюється світогляд. Якщо потрібно заспівати пісню до Богородиці — ми заспіваємо пісню XVII століття. Адже як ми можемо співати пісні, які написані в ХІХ сторіччі, якщо ми козаки XVII сторіччя? От на такому ми рівні заглиблення”, — каже Тарас Тимчак.
Окрім матеріальних ознак часу, реконструктори, за словами Тараса Тимчака, намагаються пізнати та відтворити духовну складову епохи.
“Дуже часто щиро звертаємося до Покрови перед тим, коли їмо чи, наприклад, якщо на фестивалі стріляють один навпроти одного, чи ми фехтуємо. Може статись будь-що, тому треба завжди просити Богородицю про заступництво. Навіть був такий момент, коли ми освячували свої прапори, приходили в церкву, просили священика, щоб він нам відправив певний триб, саме освячення козацьких прапорів так, як це було у 17-му столітті”, — каже чоловік.
Тарас Тимчак каже, поєднувати робочі обов’язки фінансиста та захоплення історією вдається, хоч доводиться працювати без вихідних:
“Поєднувати з одного боку просто, а з іншого складно. Можна сказати, що мій відпочинок — ось тут, на слободі. Звичайно, що я фізично втомлююся, але коли я порівнюю себе з людьми, які лежать на диванах, дивляться телевізор чи сидять у телефонах, то мені здається, що я щасливий чоловік”.